коли і як вітаємося

[lelka]

(Тільки не смійтеся /ah.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":ah:" border="0" alt="ah.gif" />) Зауважила, що в один і той самий час в одній і тій самій місцевості різні люди по-різному вітаються. Хтось о 10.00 скаже: "Доброго ранку!", а хтось - "Доброго дня!", причому це можуть бути навіть члени однієї сім'ї. Очевидно, це залежить від особистого уявлення про поділ доби. Цікавить, чи є якесь загальноприйняте, хай і неписане, визначення ранку, дня, вечора й ночі.

[Основознавець]

Доба поділена на чотири частини, по шість годин кожна:
Ранок — 6:00–12:00;
День — 12:00–18:00;
Вечір — 18:00–24:00;
Ніч — 24:00–6:00.

Зазвичай уночі люди сплять, а зранку прокидаються (коли сонце починає виднітись). Тому від того й пішло. Але не всі встають з променями сонця і лягають, коли стемніє. Тому й буває плутанина.

[Листопад]

Очевидно, це залежить від особистого уявлення про поділ доби. Цікавить, чи є якесь загальноприйняте, хай і неписане, визначення ранку, дня, вечора й ночі.

Є, звичайно ж, загальноприйнятий поділ, який усі добре знають:

Відлік годин доби починається з півночі, з 12-ої години ночі, що водночас дорівнює нульовій годині. Години відраховуються від 1-ої по 24-ту. 12-та година називається полуднем. Хоча формально години відраховуються від 1-ої по 24-ту, неформально, доба розбивається на дві дванадцятки: до полудня і після полудня. Українською мовою говорять звично: перша, друга година ночі, третя година ночі або ранку, четверта година ранку, і так далі до полудня, перша, друга, третя, четверта, п'ята година дня, шоста година вечора і так далі до одинадцятої години вечора, дванадцята година ночі.

Однак якщо взимку о шостій вечора на вулиці геть темно, то влітку - ще білий день, і казати о цій порі "Добрий вечір" якось начебто й ранувато. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Так само і щодо ранку. Для тих, хто просинається о п'ятій чи о шостій годині, десята - вже день у розпалі, а для того, хто лишень голову від подушки відірвав - ще зовсім рано. Тож загалом, як на мене, "Добрий день!" - вітання більш універсальне, його можна використувати в будь-яку світлу годину доби. У французів, наприклад, вітання "Добридень!" (Bonjour!) використовують о будь-якій порі, зокрема і ввечері, поряд із "Bon soir!", а вітання "Bon matin" (Добрий ранок!) там фактично не вживають.
Цікава дискусія про форми вітання була якось на братньому форумі.

/ps.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":ps:" border="0" alt="ps.gif" /> Доки писала й шукала тему на ресурсі рос.-укр. словників, з’явився допис п. Основознавця, тому перепрошую за окремі повторення. /pardon.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":pardon:" border="0" alt="pardon.gif" />

[Selyd]

До сходу сонця - Доброго світанку!
Сходить сонце і до шостої-сьомої?? (ранок) - Добрий ранок!
Протягом світлої доби - Добрий день!
Сонце зайшло і до відходу до сну - Добрий вечір!
Вечірнє прощання - Добраніч! На добраніч!
В іспанській:
¡Buenas madrugadas! Доброго світанку! До сходу сонця.
¡Buenas mañanas! Добрий ранок! Не вживається
¡Buenos días! Добрий день! Зі сходу сонця до 14.00
¡Buenas tardes! Добрий вечір! З 14.00 до 18.00
¡Buenas noches! Добраніч!
Мовці мого села в моєму дитинстві говорили виключно:
Добрий ранок!/Добре утро! - сонце зійшло, на наряді, при виході в поле.
Добрий день! Далі і протягом дня.
Добрий вечір! Треба, щоб стало темно.
Спокойної ночі! Вночі, при прощанні.
Доброго дня! чи Доброго ранку! ніколи не говорилось. Наведені формули не звучали як констатація. Ввічлива форма вітання. Натомість відповідь Добрий! сприймалась вкрай неввічливою.
І до сих пір мені ріже слух вітання Доброго дня!/Доброго ранку! Людина на себе бере занадто багато.
Буде як Бог дасть.

[Мавка]

Зазвичай уночі люди сплять, а зранку прокидаються (коли сонце починає виднітись). Тому від того й пішло. Але не всі встають з променями сонця і лягають, коли стемніє. Тому й буває плутанина.

А щоб не було плутанини, раджу вітатися всім звично і просто: "Привіт!", "Здрастуй(те) (Вам)!", "Салют!", "Вітаю!", "Здоров’ячка Вам!", "Здорові були!". /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Savo]

Буде як Бог дасть.

Згоден. Про це мимохідь згадав наприкінці свого повідомлення вже більш ніж 4-річної давності.

[Основознавець]

У французів, наприклад, вітання "Добридень!" (Bonjour!) використовують о будь-якій порі, зокрема і ввечері, поряд із "Bon soir!", а вітання "Bon matin" (Добрий ранок!) там фактично не вживають.

Jour, наскільки я знаю, з французької також перекладається як доба. Тому таке вживання у франції виправдане. Хоча у нас теж дедалі частіше день заміщує добу, але з лінгвістичного погляду я б не сказав, що це дуже правильно. Між іншим, часто-густо можна натрапити на вислів: «доброго часу доби»; коли пишуть листа, бо невідомо, в котрий час доби одержать листа. Іншими словами, тут є над чим поміркувати.

[lelka]

Мені, власне, йшлося про годинний поділ доби, та коли вже згадали про формули привітання, то й собі докину 5 копійок. Дійсно, у побуті частіше вживають "Добрий день!", а не "Доброго дня!". Я й сама так говорила донедавна, поки не почула, що то калька з російської і треба вживати родовий, бо бажаємо. Так, саме бажаємо від себе, а в жодному разі не стверджуємо самовпевнено, що день добрий, бо цього справді ніхто знати не може.
Погоджуюся, що "Добрий день!" залишилося після скорочення "Дай, Боже, добрий день!", але сучасні мовці навряд чи мають це на думці, вітаючись, - дуже довго жили атеїстами і надто толерантне й світське суспільство будуємо /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" /> . (До речі, в галицьких селах досі кажуть: "Слава Ісусу Христу!" - "Слава навіки!". Така форма, звісно, вирішує багато проблем, але в місті, в установі, у листі до редакції тощо так, певно, не скажеш). Тому вислів "Доброго ранку/дня/вечора/ночі!" видається мені стилістично нейтральним і цілком прийнятним, тим більше що він добре вписується в парадигму споріднених формул, як-от: "Успіхів!", "Щасливої дортоги!", "Веселих свят!".

[Листопад]

Jour, наскільки я знаю, з французької також перекладається як доба. Тому таке вживання у франції виправдане.

Здається, у французькій мові є два слова: journée і jour. Обидва позначають і день, і добу. Неспеціалісту годі й розібратися, коли саме вони вживаються. Приміром, робочий день звучить і journée de travail, і jour ouvré.

[Мавка]

У французів, наприклад, вітання "Добридень!" (Bonjour!) використовують о будь-якій порі, зокрема і ввечері, поряд із "Bon soir!", а вітання "Bon matin" (Добрий ранок!) там фактично не вживають.

А в німців-педантів з вітанням усе твердо. До 12-ї години дня вони кажуть "Добрий ранок!", з 12-ї до 17-ї годин вечора - "Добрий день!", а після 17-ї - "Добрий вечір!".