ГЕЄНА, и, ж., книжн., церк. Те саме, що пекло. [Неофіт-раб:] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Леся Українка, II, 1951, 236); [Гаврило:] І коли ж погано будете бити шляхту, всі до одного підете в геспу вогненну (Олександр Корнійчук, I, 1955, 219).'
ГІЄНА, и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка, II, 1951, 307); В горах і печерах водились найнебезпечніші вороги людини: печерний лев, печерний ведмідь і. печерна гієна (Історія СРСР, I, 1956, 4); * Образно. Риплять підвалини старого світу, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Яків Качура, II, 1958, 104); * У порівн. Чув він [Каїн], як зневір'я, Мов та гієна, здалека кружило Вкруг нього й дух морозило в йому (Іван Франко, X, 1954, 377).
Геєна - не гієна
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад