місцеві топоніми, урочища
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
місцеві топоніми, урочища
У краєзнавчих матеріалах спостерігається плутанина з написанням назв урочищ, лісів, балок тощо. Як правильно писати: урочище "Коло хреста", "За клунею" "Коло Синьої баби", у Вовчому Куті чи Вовчому куті, Чорному лісі, біля Мельничукової долини тощо? Чи існує загальне правило для написання цих топонімів? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />
місцеві топоніми, урочища
Валентин писав: ↑Сер лютого 13, 2008 4:09 pm
У краєзнавчих матеріалах спостерігається плутанина з написанням назв урочищ, лісів, балок тощо. Як правильно писати: урочище "Коло хреста", "За клунею" "Коло Синьої баби", у Вовчому Куті чи Вовчому куті, Чорному лісі, біля Мельничукової долини тощо? Чи існує загальне правило для написання цих топонімів? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />
Узагалі, такі правила виводяться із загальних правописних норм передачі власних назв.
По-перше, вони не повинні братися в лапки.
По-друге, слід пам’ятати про т. зв. родові поняття, на кшталт гора, горб, ліс, канал, поле, копань тощо. Якщо вони справді відповідають реалії, що позначена топонімом, то пишуться з малої букви. Утім, коли вже перестали сприйматися як загальні назви, їх пишуть з великої літери. Іншими словами, якщо ліс названо Іванове Поле, то другий компонент пишеться з великої букви, якщо ж Іванове поле – це справді поле – буква мала.
Щодо початкових прийменників, то вони не мали б належати до мікротопоніма. Себто у структурах "коло Хреста", "коло Синьої баби" прийменники виконують допоміжну функцію, хоч сприймаються як невід’ємна частина самої назви.
місцеві топоніми, урочища
Дуже дякую за консультацію, пане Саво. На жаль, буває так, що не знаєш, чи є там ліс, річка, поле тощо. Ось пишуть про урочище За річкою, а річки уже давно там нема. То, мабуть, треба вже писати За Річкою.