місцеві топоніми, урочища

[Валентин]

У краєзнавчих матеріалах спостерігається плутанина з написанням назв урочищ, лісів, балок тощо. Як правильно писати: урочище "Коло хреста", "За клунею" "Коло Синьої баби", у Вовчому Куті чи Вовчому куті, Чорному лісі, біля Мельничукової долини тощо? Чи існує загальне правило для написання цих топонімів? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

[Savo]

У краєзнавчих матеріалах спостерігається плутанина з написанням назв урочищ, лісів, балок тощо. Як правильно писати: урочище "Коло хреста", "За клунею" "Коло Синьої баби", у Вовчому Куті чи Вовчому куті, Чорному лісі, біля Мельничукової долини тощо? Чи існує загальне правило для написання цих топонімів? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

Узагалі, такі правила виводяться із загальних правописних норм передачі власних назв.
По-перше, вони не повинні братися в лапки.
По-друге, слід пам’ятати про т. зв. родові поняття, на кшталт гора, горб, ліс, канал, поле, копань тощо. Якщо вони справді відповідають реалії, що позначена топонімом, то пишуться з малої букви. Утім, коли вже перестали сприйматися як загальні назви, їх пишуть з великої літери. Іншими словами, якщо ліс названо Іванове Поле, то другий компонент пишеться з великої букви, якщо ж Іванове поле – це справді поле – буква мала.
Щодо початкових прийменників, то вони не мали б належати до мікротопоніма. Себто у структурах "коло Хреста", "коло Синьої баби" прийменники виконують допоміжну функцію, хоч сприймаються як невід’ємна частина самої назви.

[Валентин]

Дуже дякую за консультацію, пане Саво. На жаль, буває так, що не знаєш, чи є там ліс, річка, поле тощо. Ось пишуть про урочище За річкою, а річки уже давно там нема. То, мабуть, треба вже писати За Річкою.