Валентин писав: ↑Сер лютого 20, 2008 4:09 pm
Пишуть завдовжки з літо і завдовжки в літо. /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" /> Мені другий варіант видається сумнівним. <_< Прошу знавців відгукнутися та навести приклади. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Та вже ліпшого знавця, як Антоненко-Давидович годі й придумати. Ось його ілюстрації (зачіпають, правда, й інші подібні прислівники):
"Довжиною, шириною, глибиною, висотою, вишиною, товщиною − завдовжки, завширшки, завглибшки, заввишки, завбільшки, завдальшки, завгрубшки, завтовшки
«Кімната була довжиною вісім метрів, шириною чотири й висотою три метри»; «Ставок, глибиною подекуди аж до семи метрів, прикрашає тепер наше місто, що не має річки»: Такі неукраїнські вислови ми читаємо іноді тільки в ділових паперах, а навіть у статтях і в художній літературі.
Цих висловів не знає українська народна мова, не знала їх і наша класика, а користувались іншими прислівниками: «Роги по аршину завдовжки, коли не більш» (О. Стороженко); «Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода» (Леся Українка); «Яма завглибшки була вже двадцять і два сажні» (І. Франко); «Наша річка, хоч і неабияка там завширшки, проте рибу має» (з живих уст); «Камінь такий завбільшки, як де є хата велика» (казка); «Намисто було завгрубшки як моє» (Словник Б. Грінченка); «Так завдальшки, як до тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки» (Словник Б. Грінченка)."
Переважають, як бачимо, узагалі безприйменникові форми.
Сполука з прийменником з (із) здебільша уживається тоді, коли хочемо передати приблизність:
Послiв ввели к царю з пихою,
Як водилося у латин;
Несли подарки пред собою:
Пирiг завдовжки iз аршин,
I соли кримки i бахмутки,
Лахмiття розного три жмутки,
Еней Латину що прислав.
Здоровий щупак, з лікоть завдовжки та важкий такий, ситий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).
Для цього ж користають і прийменник на:
На високій горі, з здоровенної кучугури околиця розкривалася верстов на десять завдовжки (Мирний, І, 1954, 256).
Прийменник в у таких випадках справді трапляється набагато рідше (у творах класиків не знайшов) і нагадує радше російську структуру.