Форум Словник.UA

ЗИЗ...

Виділити слово жирним шрифтом.

РВ'ЄРА, -и, ж. 1. Намисто з діамантів. 2.: ** Французька Рв'єра – курортна зона на узбережжі Середземного моря, на території Італії, Франції, Монако, включає міста Сан-Ремо, Рапалло, Монте-Карло, Ніццу та ін.

Яка ж все-таки друга літера в цьому слові - "і", чи "и"?

Орфографічний словник дає лише "и":
Рв'є́ра – іменник жіночого роду

SS. писав: ↑

Чет серпня 19, 2010 4:11 pm

РВ'ЄРА, -и, ж. 1. Намисто з діамантів. 2.: ** Французька Рв'єра – курортна зона на узбережжі Середземного моря, на території Італії, Франції, Монако, включає міста Сан-Ремо, Рапалло, Монте-Карло, Ніццу та ін.

Яка ж все-таки друга літера в цьому слові - "і", чи "и"?

Орфографічний словник дає лише "и":
Рв'є́ра – іменник жіночого роду

Має бути и. До загальної назви можемо застосувати правило дев’ятки, з власною ж назвою - - складніше. Однак у правописі теж подано з и. (Обговорювалося тут, до речі.)

Тож у словнику виправимо найближчим часом. /pardon.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":pardon:" border="0" alt="pardon.gif" />

ФЕЛЮГА
Виділити слово жирним шрифтом.

Танка писав: ↑

Чет серпня 26, 2010 2:17 pm

ФЕЛЮГА

На мою думку, це слово взагалі треба вилучити зі Словника. Слово faluca іспанці запозичили з арабської мови, де воно звучить приблизно так — fulukа, а араби перейняли його від греків — ἐφόλκιον. Саме з Піренейського півострова слово поширилося по всій Європі. Англійці, приміром, пишуть felucca, французи — felouque, італійці — feluca. Саме з італійської слово зайшло й до української мови у формі фелюка. Так писали й класики української літератури:

По затоці снували байдарки, оддалік біліли фелюки, мов зграя лебедів (Леся Українка, Над морем);

Фелюка Шмідтів попливла назад до туапсинської пристані (Агатангел Кримський);

У кипінь хвиль занурюючи носа,
Фелюка рветься з якоря. Пора! (Євген Плужник);

Стрункі венеціанські і далматські бригантини, англійські галіони й корвети, турецькі фелюки, галери та сандали, болгарські дуби й легкі вітрильники з Кавказу стояли всуміш із сірійськими, мальтійськими та кіпрськими столчаками (Зінаїда Тулуб, Людолови);

Нахилившись на лівий бік, фелюка ковзнула в протоку, що сполучала гирло ріки з морем (Володимир Малик, Посол Урус-Шайтана).

Укладачі Словника української мови в одинадцяти томах уважають форму фелюка застарілою, відсилаючи до фелюги. Але до фелюги вони наводять лише один приклад з літературного твору, а саме — з роману Олеся Гончаря "Людина і зброя". Справді, в тій редакції, що я маю (до речі, з нею можна ознайомитися тут), форми фелюка не трапляється. Але це зовсім не означає, що так писав сам Олесь Терентійович. Усі фелюки на фелюги могли виправити й асимілятори, ревно дбаючи про єдність "культурного простору".
З ремаркою фелюку фіксують чи не всі радянські російсько-українські словники, зокрема і цей. Але словники брешуть. Це не застаріла, а єдино правильна, як на мене, українська форма. А від витворів "зближувачів мов" Словник помалу треба рятувати.

ВЕЛЕТЕНЬ...
Слово зріст десь втратило т.

ЛЕВЗЕЯ

Виділити жирним шрифтом

ЛАГМАН...
У Словнику наголос на першому складі.
Оскільки маю неабиякий стосунок до Сходу, доводилося неодноразово куштувати таку страву. /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" /> Дуже смачна. А от наголошеним, здається, має бути другий склад. І російська вікіпедія так подає.
Може, варто уточнити, що скажуть авторитетні джерела?

В слові користь у Словнику.нет червоним відзначені дві букви, а в тлумаченні приведені приклади лише з наголосом на "о":http://www.slovnyk.net/?swrd=%EA%EE%F0%E8%...p;x=22&y=18

Помилка в слові "концепціями" в тлумаченні слова "шурА" (http://www.slovnyk.net/index.php?swrd=%F8%...amp;x=0&y=0)