Форум Словник.UA

Листопад писав: ↑

Чет червня 03, 2010 12:27 pm

Це правописне "відхилення". /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
§ 103, п. 2, примітка 2. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають здебільшого закінчення -а: Віктор — Віктора, Макар — Макара, Cвітозаp — Світозара, але: Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря.

То коли Ігор - усе ж таки "правописне відхилення" (як і Лазар), то чому ж у Словнику Лазар має закінчення -ю в кличному відмінку (і це більш допустимо), а Ігор - -е (що суперечить правописним нормам)?

Коли вже прислухатися до висловлювань окремих мовознавців, то не буде зайвим коментар кандидата філологічних наук Валентини Юносової.

Автор зауважила, що "з варіантними закінченнями кличного відмінка вживаються в різних словниках та посібниках власні імена Ігор та Олег. Л. А. Булаховський, вказуючи на схожість сучасних закінчень вокатива з давньоруськими, наводив той факт, що ще у “Слові о полку Ігоревім” іменник Ігор чотири рази вжито у кличному відмінку із закінченням -ю: . подає іменник Ігор з варіантними закінченнями -е та -ю: й . У четвертому виданні “Українського правопису” зафіксована лише форма кличного відмінка із закінченням -е: . А. А. Бурячок також вважає цю форму нормативною, хоч інші власні назви на -р пропонує вживати в кличному відмінку із закінченням -ю: . Характерно, що в жодному із цих видань для іменника Ігор не вмотивоване використання в кличному відмінку закінчення -е. У всіх інших відмінкових формах він має закінчення, спільні з іменниками м’якої групи. На вживанні саме закінчення -ю, властивого всім іменникам м’якої групи, наполягає О. Д. Пономарів, вважаючи форму кличного відмінка Ігоре помилковою".

То як правильно утворюється клична форма від іменників , , ? «Орфографічний словник української мови» (видавництво «Довіра», Київ, 1994) наводить тільки форму для . Це значить, що і утворюють кличну форму без відхилень: , . Такі самі форми дає slovnyk.net. Але шпеляр «ОРФО-2000» спотикається на слові і, навпаки, проковтує слова та . Тобто таке враження, що, згідно зі шпеляром, правильно буде , , . Мені особисто подобається , й .

Це питання також стосується місцевого відмінка іменника . В народі часто чуємо . «Орфографічний словник української мови» (видавництво «Довіра», Київ, 1994) нічого не наводить, тобто розуміється . А шпеляр «ОРФО-2000» ковтає . То як правильно? Чи треба це питання винести в окрему тему?

Діду, сину, товаришу.

Sclerolith писав: ↑

Пон червня 28, 2010 2:18 am

То як правильно утворюється клична форма від іменників , , ?

Чинний правопис вам стане у пригоді, ним насамперед і послуговуйтеся:

§ 53. Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.
1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику; Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідриху; погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату.

Sclerolith писав: ↑

Пон червня 28, 2010 2:18 am

Це питання також стосується місцевого відмінка іменника . В народі часто чуємо . «Орфографічний словник української мови» (видавництво «Довіра», Київ, 1994) нічого не наводить, тобто розуміється . А шпеляр «ОРФО-2000» ковтає . То як правильно? Чи треба це питання винести в окрему тему?

Те саме й з поверхом:

3. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають:
а) Іменники чол. роду (переважно безсуфіксні), що означають неістоти: в акті, на березі, на ґрунті, у декреті, у дзьобі, у краї, у листі, на місяці, на поверсі, на порозі, на стовпі, на ремонті, у темпі, у центрі, у штабі.

Дякую, що допомогли виявити огріхи в словозмінному модулі Словника.нет. Виправив.

Coва писав: ↑

Пон червня 28, 2010 12:42 pm

Чинний правопис вам стане у пригоді, ним насамперед і послуговуйтеся:

Те саме й з поверхом:

Дякую, що допомогли виявити огріхи в словозмінному модулі Словника.нет. Виправив.

Дякую за відповідь і особливо за посилку на Чинний правопис.

Згідно з Чинним правописом (§46), кличний відмінок іменника буде школяре з наголосом на е. Це хіба правильно?

Якщо це помилка, то хтось знає, чи це тільки в оцифрованій версії, чи в друкованій теж?

Згідно з Чинним правописом (§46), кличний відмінок іменника буде школяре з наголосом на е. Це хіба правильно?

Чому ж на -е? Адже вугляр каменяр, пісняр, скляр у кличному відмінку мають наголос на передостанньому складі: вугляре, каменяре, пісняре, скляре (хоча при відмінюванні в цих словах наголос переходить із суфікса на закінчення).

У § 53 Чинного правопису (Кличний відмінок) наведені зразки безсуфіксних іменників твердої групи, які при звертанні мають закінчення -е. Там і школяре - наголос на -я.

Орфоепічний словник М. І. Погрібного також може стати Вам у пригоді:



До речі, там і

Якщо це помилка, то хтось знає, чи це тільки в оцифрованій версії, чи в друкованій теж?

Так, це помилка в оцифрованій версії.

Злата писав: ↑

Суб липня 10, 2010 10:53 am

У § 53 Чинного правопису (Кличний відмінок) наведені зразки безсуфіксних іменників твердої групи, які при звертанні мають закінчення -е. Там і школяре - наголос на -я.

Тільки школяре не тверда група й не безсуфіксний іменник.
Це іменник мішаної групи, про які теж мовиться в цьому пункті (деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж).

Coва писав: ↑

Суб липня 10, 2010 9:26 pm

Тільки школяре не тверда група й не безсуфіксний іменник.
Це іменник мішаної групи, про які теж мовиться в цьому пункті (деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж).

Даруйте, помилку помітила, але вже було запізно - не змогла відредагувати.