Шановний Pere, підкажіть де таке написано. Хочу пересвідчитися документально! /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />
Навчальний посібник: Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф., Вивчаємо українську мову, с. 53, Прим 2
2. Собирательные числительные не могут входить в составные чис- лительные т.,е. невозможны сочетания наподобие двадцять двоє или сорок четверо. Норма современного украинского ч языка допускает только сочетания двадцять два, сорок чотири и т. д.
Повертаючись до старої розмови, дозвольте з Вами, шановний Pere. не погодитися. У підручникові СУЛМ за ред. М.Я.Плющ 2005 року видання стосовно збірних числівників зазначено таке: У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виражають сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, наприклад: сорок двоє. сто п"ятдесят троє тощо. Також там окреслено. коли саме слід вживати збірні числівники, зокрема з іменниками, що є назвами осіб чоловічої статі. з іменниками середнього роду. що позначають малих істот (восьмеро малят), з іменниками середнього роду, що позначають неживі предмети (двоє відер) та з іменниками множинної форми, що позначають конкретні предмети (троє воріт).
А Антоненко-Давидович рекомендує вживати збірні числівники, коли йдеться про істот взагалі.
Дійсно, складені числівники, що містять у собі збірний, для нашого вуха дещо незвичні, але ж напевно мають право на існування. До того ж у словосполученні "сто сорок семеро росіян", на мою думку, по-іншому і не викрутишся. /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />
Повертаючись до старої розмови, дозвольте з Вами, шановний Pere. не погодитися. У підручникові СУЛМ за ред. М.Я.Плющ 2005 року видання стосовно збірних числівників зазначено таке: У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виражають сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, наприклад: сорок двоє. сто п"ятдесят троє тощо.
Скажіть, будь ласка, а ілюстрації такого вживання укладачі цього підручника подають?
Нещодавно почула, що виявляється числівник, що передує іменникові, впливає на його наголос. Тобто правильно 50 жІнок і таке ін. Але жодного разу не чула, щоби так уживали. Словник подає зміну наголосу лише у сполученні з 2,3,4. 2, 3, 4 жІнки. Невже має бути і 37-ро жІнок? Поясніть, будь ласка! :o
Ні. Річ у тім, що при числівниках два, дві, а пізніше при числівниках три і чотири в давній українській мові вживалися іменники у формі двоїни. Коли двоїну витіснила множина, то іменники при цих числівниках стали вживатися у формі називного відмінка множини, але наголос колишньої двоїни вони здебільшого зберегли. Решти числівників це не стосується
У СЛОВНИКУ зазначено "вишивАнка", а у словникові наголосів М. Погрібного на першому місці "вишИванка" /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> . Подвійний наголос подано і в деяких инших словниках...
Наголос у статті "тАЇнство" виглядає саме так. Щось тут не те. Гадаю має бути "тАїнство". /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />
Мммм... це ви питаєте як правильно чи констатуєте вади? якщо 1е то просто вимовте вголос - все стане зрозумілим /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
