Дуже щедрим на вживання цього скоро у значенні „як тільки” був Микола Лукаш, коли перекладав Сервантесового „Дон Кіхота”.
[quote]Скоро побачив їх Дон Кіхот, зараз сказав своєму джурі...
[…]
Скоро вони тії речі почули, зараз усі догадались, що він божевільний; щоб той здогад підтвердити і з'ясувати, який блуд на нього напав, Вівальдо знов спитав у нього - що воно таке оті мандровані рицарі?
[…]
На той галас із дому вибігли всі: скоро парох із цилюрником упізнали свого приятеля, а клюшниця й небога - пана свого і дядя, кинулись обіймати його, хоч він, знесилений, не міг із осла злізти.
[…]
Тільки «Бернардо-ві дель Карпіо», що, певно, десь тут гуляє, та ще «Ронсевалю» жодної не дамо пільги: скоро впадуть мені в руки, зараз передам їх господині, а вона в огонь пошле без пощади.[/quote]
Ще як варіант на „як тільки” - щойно.
Дехто, може, нехтує словом „скоро”, вважаючи його калькою рос. «быстро» - а отже, взагалі боїться вживати його в мовленні. Як наслідок, нині його майже не вживають у цьому умовному значенні. А варто було б його повертати із забуття.