наплечник чи наплічник

[favio]

Здоровенькі були.
Підкажіть буль ласка, як правильно вживати : наплечник чи наплічник , чи все ж таки слово німецького походження рюкзак? /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />

[Savo]

Здоровенькі були.
Підкажіть буль ласка, як правильно вживати : наплечник чи наплічник , чи все ж таки слово німецького походження рюкзак? /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />

Звісно, наплічник. Як вимагає закритий склад: пле/чі — пліч.
От тільки значення цього слова далеке від того, що передається рюкзаком. /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
НАПЛІЧНИК, -а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2. Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження.

[favio]

Чи я Вас правильно зрозумів Savo. що слід вживати слово [b]рюкзак? :huh:
Чи може біль-менш підходячий український аналог.

Дуже вдячний за попереднє роз"яснення.

[Savo]

Чи я Вас правильно зрозумів Savo. що слід вживати слово [b]рюкзак? :huh:
Чи може біль-менш підходячий український аналог.
Дуже вдячний за попереднє роз"яснення.

Пане favio, усе залежить від того, що саме носите за плечима. Якщо прикрасу чи захисне покриття - то НАПЛІЧНИК; якщо засіб для перенесення чогось у дорозі, то українська має купу назв залежно від різновиду реалії: дорожній (подорожній) мішок, торба, тайстра, сакви, бисаги. І рюкзак уживати так само доречно. У західних діалектах на нього ще кажуть ГАТИЖАК.
Є ще, до речі, ЗАПЛІЧНИК. Правда, діалектне (хоч фіксоване й орфографічним словником) й носять ЗАПЛІЧНИК переважно жебраки.

[ruslan4]

німецьке Rucksack буквально можна розтлумачити як «швидкий мішок». Очевидно, пішло це від того, що речі у нього можна було швидко скласти чи видобути, або ж «мішок, речі в якому під руками».

Українській словотвір пішов іншим шляхом і назвав цю корисну для походів річ за іншим способом мислення: те, що за плечима – тобто заплечник. І ніякий це не «діялектне» (ще б написали, що діяспорне!) – воно уживалося усюди в наших збройних формуваннях: в Січових Стрільців в І-у Світову, в УПА, в таких протовійськових спілках, як ПЛАСТ, СОКІЛ, СІЧ, ітд. Звісно, що воно не могло набути поширення в Східній Україні, треба пояснювати тут комусь чому? Але від цього зовсім не слід відхрещуватися від нашого доброго ЗАПЛЕЧНИКА наче воно якесь містечкове! дивно виходить: в часи, коли дійсно було засилля німецької мови (йдеться про Австрійську Імперію), то нашим пращурам вистачили клепки в голові, аби віднайти свій відповідник, а тепер, коли німецьку вухом ніхто не чує, то всі враз заступаються за загарбницький «рюкзак» сильніше, аніж за своє рідне!!

Ось в чому проявляється говірковість направду, так це в тому, що зустрічається слово і як заплЕчник, і як заплІчник – і походить це насамперед від того, що все ж таки на поч.ХХстоліття три кляси приходської школи – це була неабияка вже освіта! Тай мова наша ще йно' спиналася на ноги, тому й були розмаїті прочитання. Втім, це не така вже й біда: що заплЕчник, що заплІчник – все одно в стократ зрозуміліше, аніж рюксакк /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

А ось НАПЛІЧНИКОМ у нас називався... військовий погон!!!
Це, до речі, встиг закарбувати Російсько-український академічний словник (1924-33), укладений під орудою Атагангелом Кримським:

Пого́н –
1) см. Пого́ня;
2) (переезд) перегін́ (-го́ну);
3) (на плече) нараме́нник, напліч́ник;
4) (у ружья) пас;

Тлумачення слова НАПЛІЧНИК, наведене зі СЛОВНИКА є хоча і правильним, але доволі поверхневим.
Річ в тім, що саме поняття погону як знаків військового розрізнення і тягне свої витоки і від Металевого покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження – яке з часом, зі зміною видів зброї та способу ведення бою, коли мечі і списи вже відійшли у Небуття, переросло просто в Наплічну прикрасу, в голий декор.

Знову ж таки, через не дуже високий рівень населення, особливо сільського, в 1920-40х роках в людських головах все змішалося, тим паче що наші бойовики з УПА свідомо уникали помітних за далеку знаків розрізнення, тому слова ЗАПЛЕЧНИК І НАПЛЕЧНИК нарід почав плутати – що, зрештою, і не так важко.
Тому Приктичний Словник Синонімів Української мови, укладений Святославом Караванський і виданий вперше у 1998 році вже фіксує НАПЛЕЧНИК як ранець, або нараменник (те, що носиться на раменах, себто тих самих плечах). Знову ж таки, подібно до ЗАПЛеЧНИКА/ЗАПЛіЧНИКА подається подвійне прочитання: НАПЛеЧНИК і НАПЛіЧНИК – власне, самі ці незначні розбіжності є ознакою говірковости – в одний краях кажуть через І, в інших – через Е, але такі розбіжності є в будь-якій мові.

А звідкіля ж взятися ЄДИНОМУ прочитанню, якщо наші доморощені мудрагелі за своє вважають ррррюююккссакккк, натомість ЗАПЛЕЧНИК цураються вносити у словники і впроваджувати в життя, називаючи його «діялектизмом»?? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

[Savo]

І ніякий це не «діялектне»

А звідкіля ж взятися ЄДИНОМУ прочитанню, якщо наші доморощені мудрагелі за своє вважають ррррюююккссакккк, натомість ЗАПЛЕЧНИК цураються вносити у словники і впроваджувати в життя, називаючи його «діялектизмом»?? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

А може, не варто аж так круто брати? Діалектне не означає другосортне. Означає тільки – обмежене в уживанні певною територією. Можливо, та територія навіть і значна. Та й шансів стати літературним у діалектизму ніхто не забирає. Хай актуалізується в мовленні письменників насамперед, публіцистів, хай відчує в ньому потребу більшість носіїв мови – і широкою дорогою в нормативні словники. Не словник-бо первинний, а живе мовлення.
Між іншим, не знаю про схід України, але на самому заході, в Закарпатті, заплічника/заплечника у такому значенні ніколи не доводилося чувати.
Хоч, повторюся вже, його внутрішня форма цілком придатна на синонімічність із рюкзаком.

[Валентин]

А може, не варто аж так круто брати? Діалектне не означає другосортне. Означає тільки – обмежене в уживанні певною територією. Можливо, та територія навіть і значна. Та й шансів стати літературним у діалектизму ніхто не забирає. Хай актуалізується в мовленні письменників насамперед, публіцистів, хай відчує в ньому потребу більшість носіїв мови – і широкою дорогою в нормативні словники. Не словник-бо первинний, а живе мовлення.
Між іншим, не знаю про схід України, але на самому заході, в Закарпатті, заплічника/заплечника у такому значенні ніколи не доводилося чувати.
Хоч, повторюся вже, його внутрішня форма цілком придатна на синонімічність із рюкзаком.

Наплечник і наплічник, як на мене виникло від того, що плечі ще називають плічками: плічка болять.
Що ж до рюкзака, то відступлю трохи від наукового обговорення. Є на Славутчині (Хмельницька обл.) село Ташки. Я ніяк не міг зясувати походження назви, аж поки не звернув увагу на те, що це слово у формі "ташка" вживав Лев Толстой в романі "Війна і мир". Він дав пояснення слова: ташка - заплічний шкіряний рюкзак у вершників. Він те слово вживав неодноразово.
А ось як пояснює це слово Вікіпедія:
Ташка
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Текущая версия (не проверялась)Перейти к: навигация, поиск
Ташка — многозначное слово (от нем. Tasche = сумка):

Ташка — кожаная сумка у гусар с самого появления их в России. Носилась сзади, на левой стороне. Наружная сторона ташки покрывалась сукном и украшалась гербом или вензелем. Первоначально ташка назначалась для помещения карабинных патронов и некоторых мелких предметов снаряжения гусар, а потом носилась больше как украшение.
Ташка — эквивалент слова «сумка» в московском диалекте.
При написании этой статьи использовался материал из Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907).
А наш словник теж подає це слово! ТАШКА, -и, ж., військ., заст. Шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече.
Я розумію, що мало додав до теми, але, як на мене, це теж цікаве.
До речі, село Ташки дуже давнє, згадується, зокрема, у листі Адама Киселя до канцлера Осолінського, написаного 1649 року.

[ruslan4]

А може, не варто аж так круто брати? Діалектне не означає другосортне. Означає тільки – обмежене в уживанні певною територією. Можливо, та територія навіть і значна. Та й шансів стати літературним у діалектизму ніхто не забирає. Хай актуалізується в мовленні письменників насамперед, публіцистів, хай відчує в ньому потребу більшість носіїв мови – і широкою дорогою в нормативні словники. Не словник-бо первинний, а живе мовлення.
Між іншим, не знаю про схід України, але на самому заході, в Закарпатті, заплічника/заплечника у такому значенні ніколи не доводилося чувати.
Хоч, повторюся вже, його внутрішня форма цілком придатна на синонімічність із рюкзаком.

Даруйте за мій дещо грубий тон у попередньому дописі – погарячкував! Чому? Про це кількома рядками нижче...

Отож,
нажаль, в дуже багатьох словниках сов'єцьких часів багатьом нашим питомим і гарним словам зумисно надавався статус діалектизму. Звісно, що за тверезого підходу, з погляду здорового глузду: місцеві говірки – це те коріння, яке живить будь-яку мову, і тому Ви правильно зазначили, що говіркове – зовсім не значить другосортне. І про це багато шановних Мовознавців писало-переписало. Але за доби ж СССР оця примітка «діал.» була тавром саме меншовартості, незначущости того чи іншого слова.

На превеликий жаль, це ставлення до діялектизмів збереглося й до нині як серед значної кількості фахових знавців мови, так і серед більшості пересічного загалу. А на це обговорення зазирають не лише люди, котрі прагнуть тую солов'їну розморозити, а й випадкові читачі зі згаданого загалу – тож треба бути обережніше з тавруванням якогось влучного слова як діялектизм :о))))

Стосовно ж заплічника/заплечника на Закарпатті...
Ну почнімо з того, що коли я не чув в житті жодного разу наживо китайської мови, то це зовсім не значить, що її не існує, еге ж? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

А по-друге, при всьому моєму замилуванні Закарпаттям, варто визнати, що в мовотворчому розвої воно ніколи не посідало чільних місць. Це в минулому, а що вже казати про теперішнє, коли там суцільна мішанка з різних приграничних мов, говірок, і таке інше? Даруйте, але на Самому Заході Українська зараз, мабуть, в більшому занепаді, аніж на Слобожанщині чи Херсонщині... :-((

Тепер про гарячкування. Вибачте, але направду грім би то ясний побив!
Я ще можу зрозуміти, коли ми ламаємо списи щодо цілком нових понять та означень: сперечаємося, як вдаліше назвати усі ті браувзери, компутери, хвайли, дауншифтінґи, мерчандайзери і багато багато такого іншого. Тут направду потрібний виважений підхід і кожен новий Український термін має зазнати найскладніших іспитів.

Проте даруйте – ніяк не можу погодитися, коли ми свій запал, наснагу спалюємо на те, аби цілковито прийнятне, сучасне, коню зрозуміле і на всі сто пудів питоме наше слово, насильно викинуте колись сталінськими посіпаками з нашого словникового запасу – знову повернути до лав Мови!!

А час минає...
І доки ми чубимося, притаманне слово ЗАПЛеЧНИК/ЗАПЛіЧНИК Українській чи ні, говіркове воно чи словникове – ми знову починаємо пасти задніх. Якщо набрати в тій самій Ґуґлі ЗАПЛіЧНИК – то вирине направду не дуже багато результатів: раптом кілька сотень, і це усі взяті разом витяги з художніх творів, улови з чиїхось живих щоденників, будівельних термінів (!). До речі, саме як будівельний термін є ЗАПЛіЧНИК і у СЛОВНИКУ.нет http://slovnyk.net/?swrd=%C7%C0%CF%CB%B2%D...mp;x=58&y=9.

Коли ж задати у пошук ЗАПЛеЧНИК – а саме це прочитання мені видається найбільш логічним, позаяк це річ, яка «за плечима» {я розумію, що основна вага переноситься саме НА плечах, але не варто забувати і про розвантажувальний пояс :о)) Зрештою, про значення НАПЛІЧНИК вже писав у попередньому дописі} – то картинка на порядок більша!!

І знаєте за рахунок чого? А того, що цим словом послуговуються не лише в Українській, але і в російській та білоруській мовах!! Так, воно трапляється і будівельних термінах, і машинобудівних (подібно, приміром, як фартук [російською написано] – на кухні це одне, але на верстаті – зовсім інше), і в якихось старих значеннях: Заплечник {вимовляється через Є} – м. часть одежды или сбруи за плечами, на заплечье. (Толковый словарь живого великорусского языка Владимира Ивановича Даля http://s10v.narod.ru/p29718.html).
Але найбільш поширене значення у всіх згаданих мовах – саме «Rucksack».

Тож можу побажати Шанованому Товариству сперечатися далі, а потім гляди – цей ЗАПЛеЧНИК до нас таки дОйде, але через російську – бо бач, не можемо ми своє відразу сприйняти, доки не зійде разнарядка з Бєлакамєннай....

і хто ми після того?
Очевидно – Чухраїнці, як влучно назвав Остап Вишня....

Коли ж ні – тоді варто припинити це самоїдство, безглузду суперечку, чи радше навіть гризню поміж собою.
І для початку бодай занести ЗАПЛЕЧНИКА до Словника....
~:-))

[Валентин]

Коли є ташка, то чому б не бути заплечнику? Ту ташку я ніде не чув і не читав, окрім Толстого. Та й багато інших старих слів без усяких проблем треба включати у словник.

[Танка]

Коли є ташка, то чому б не бути заплечнику? Ту ташку я ніде не чув і не читав, окрім Толстого. Та й багато інших старих слів без усяких проблем треба включати у словник.

"Ремені від порохівниці і ташки.. перехрещували могутні груди [Довбуша]" (Гнат Хоткевич, Довбуш).