Кілька питань...
1.
лісу–ліска–лісочка (нормально...)
ставу–ставка–ставочка (нормально...)
піску–пісочку — чому так?
2. Ця книжечка дає відповіді на всі питання, чи все одно — надто багато виключень («ім. чол. роду з нульовим закінченням у род. відмінку») щоб забити на словники?
3. Чим обумовлена варіативність «паркана-паркану», «моста-мосту», «плота-плоту», «двора-двору», «стола-столу» — «так історично склалось»?
Між иншим, варіативність слова «паркан» не зазначена на slovnyk.net, перевіряв тут і тут.
Перехід до зменшувально-пестливих
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Перехід до зменшувально-пестливих
Речовинні іменники мають закінчення -у навіть зменшувано-пестливих формах
меду- медку - медочку
квасу – кваску
тощо
Звісно, це вартісне видання, хоч абсолютизувати тамтешню інформацію не варто.
Зміна голосного в закінченні пов’язана в цих словах зі зміною наголосу.