переклад "нiчвида"

[Marina]

Не знайшла у словнику слова "вимачкуватися"

"аби тiльки виламатися, вимачкуватися з колiї"

[Marina]

Не знайшла у словнику слова "вимачкуватися"

- "аби тiльки виламатися, вимачкуватися з колiї"

також: "невгаває"

"тіло... невгаває... в дрожі"

також: "незгурт"

"а тепер, заднiм числом, незгурт i можу для нього зробити"

[Marina]

Знов не знайшла в словмику слова "одчайдушний"

- "а в Борисполi на одчайдушно лункий, наче крик у пустому домi, звук"

Дякую, Марина

[Marina]

Це марно, що не можна у словнику шукати цілі словосполучення, як, наприклад це:

"Та ба"

Контекст:
- - та ба, рятувальнi команди щось довго дляються

На сайті multitran.ru це дуже вдобно.
Словник на сайті http://ulif.org.ua/ulp/dict_all/
має дуже поширені можливості, але він такий повільний і неповороткий, що ніякого терпіння не вистачає. Може ви зможете допомогти зрозуміти зміст цього вигуку.

Заздалегідь дякую,
Марина

[Pere]

Одчайдушний = відчайдушний
Та ба — тут вигук, що вказує на роздратованість або здивування

[Savo]

Не знайшла у словнику слова "вимачкуватися"

- "аби тiльки виламатися, вимачкуватися з колiї"

також: "невгаває"

"тіло... невгаває... в дрожі"

також: "незгурт"

"а тепер, заднiм числом, незгурт i можу для нього зробити"

Діалектне гуцульське мачкувати – іти дрібним кроком (про коня). Вимачкуватися, очевидно, – вийти на широкий шлях, доклавши певних зусиль.

Дивіться угавати
Не з цим дієсловом треба писати окремо.

Незгурт – вузькодіалектне, здається, означає "небагато", "не набагато", "не аж-аж"

[Marina]

Щиро дякую за допомогу!!!

В мені знов проблема:

У словнику знайшла дефініцію:

"ГАКНУТИ, -ну, -неш, док., розм. 1. Однокр. до гакати. 2. Ударити, стукнути."

Чи то є повна дефініція, або слід додати також значіння щось як:

"скрикнути, злякано закричати"

[Pere]

В принципі значення «скрикнути» випливає з 1. адже:

гакати -аю, -аєш, Видавати глибокий гортанний звук, вимовляти або викрикувати га.

Щоправда, вигук «га» мабуть не так вже й часто асоціюється зі зляканістю. Частіше це питальний або недовірливий вигук. Я б так сказав.

[Marina]

В принципі значення «скрикнути» випливає з 1. адже:

гакати -аю, -аєш, Видавати глибокий гортанний звук, вимовляти або викрикувати га.

Щоправда, вигук «га» мабуть не так вже й часто асоціюється зі зляканістю. Частіше це питальний або недовірливий вигук. Я б так сказав.

Звичайно, ви маєте рацію. Я упустила з уваги перше значення.

Або в мене є нове питання... Не заню, що би я без вас робила... Я дуже вдячна за вашу кваліфіковану допомогу. Сподіваюся у вашою й божою допомогою зробити гарний переклад роману. Адже сучасна українська література ще зовсім не знайома ні в Нідерландах ні в Белгії. Моє нове питання пов'язание з поняттям "чорнокнижник", яке використовує Оксана Забужко. Це тільки маг=чарівник, або більше, ніж це? Моя інтуїція підказує, що це поняття має більш глибокі коріння в українській народній культурі. Боюся, що перевівши це на голландський як "маг", я не передам повного значення цього поняття.

Заздалегідь дякую за допомогу.

[Pere]

Марино, ви робите прекрасну справу, дуже й дуже потрібну. Ну а ми як зможемо, то допоможемо в ній /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Згідно зі словником «Знаки української етнокультури» Віталія Жайворонка:

чорнокнижництво — чаклування за допомогою книг, що мають нібито магічну силу.

Наприклад, чаклун батько зі Страшної помсти Миколи Гоголя напевно був чорнокнижник. А ось як у Зачарованій Десні Олександр Довженко висвітлює відповідні народні забобони:

Звали нашого дiда, як я вже потiм довiдавсь, Семеном. Вiн був високий i
худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла.
I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт. Пахнув дiд теплою
землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному i в недiлю любив
урочисто читати псалтир. Нi дiд, нi ми не розумiли прочитаного, i це
завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному
особливого, небуденного смислу.
Мати ненавидiла дiда i вважала його за чорнокнижника. Ми не вiрили
матерi i захищали дiда од її нападiв, бо псалтир всерединi був не чорний,
а бiлий, а товста шкiряна палiтурка - коричнева, як гречаний мед чи стара
халява. Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир. Вона спалила його в
печi по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб вiн часом не
вибухнув i не рознiс печi.