Слово "пеняти" ( в роз."нарікати")

[Літератор]

У вашому-нашому словнику "ПЕНЯТИ" ніби не має. Але подекуди воно в укр.словниках трапляється. То як з ним бути? Для віршування слово дуже практичне - "пеняй на самого себе", адекватного замінника (синоніма) на два склади, ніби й не має?

[Andriy]

У вашому-нашому словнику "ПЕНЯТИ" ніби не має. Але подекуди воно в укр.словниках трапляється. То як з ним бути? Для віршування слово дуже практичне - "пеняй на самого себе", адекватного замінника (синоніма) на два склади, ніби й не має?

Ось що дає Кримський:
Пенять (<кому за что, на кого>) — жалкувати, жа́лувати, жалкува́тися на ко́го за що, пеня́ти на ко́го кому, нарікати на ко́го, ремствувати на ко́го за що. [Сама на себе буду жалкува́ти. На бога пеняєш, а сам кульгаєш]. <На меня не> -няй — на мене не жалку́й. <На зеркало нечего> -нять, <коли рожа крива> — подивися в во́ду на свою вро́ду.

тобто в перекладах воно є, але персонально мені до вподоби інші варіанти

[Літератор]

тобто в перекладах воно є, але персонально мені до вподоби інші варіанти

Щиро вдячний! Мені теж до вподоби інші варіанти, але, повторю, що в поезії, інколи важлива мінімальна кількість складів для відповідного означення, і замінника до "пеняй" - не видно, бо "картай" (кого), а "пеняй" - на ко́го, кому...

Цікаво, кореневе походження слова "пеняй", можливо тут і відповідь?

[Iryska]

Щиро вдячний! Мені теж до вподоби інші варіанти, але, повторю, що в поезії, інколи важлива мінімальна кількість складів для відповідного означення, і замінника до "пеняй" - не видно, бо "картай" (кого), а "пеняй" - на ко́го, кому...

Цікаво, кореневе походження слова "пеняй", можливо тут і відповідь?

а мені до вподоби слово нарікати.
чи двоскладовість синоніма дуже важлива?

[Pere]

Та синонімів там — на воловій шкурі не списати. Ну пеняв, то й пеняв… Як у Франка:

Раз якось на нього за щось я пеняв,
А він в руках шкіру воловую мняв, —

Розсердився він - тямлю се й дотепер! —
І шкіру волову руками роздер

[Savo]

Щиро вдячний! Мені теж до вподоби інші варіанти, але, повторю, що в поезії, інколи важлива мінімальна кількість складів для відповідного означення, і замінника до "пеняй" - не видно, бо "картай" (кого), а "пеняй" - на ко́го, кому...

Цікаво, кореневе походження слова "пеняй", можливо тут і відповідь?

СУМ це слово теж фіксує, правда, з позначкою розмовне: ПЕНЯТИ. Те саме, що докоряти. (Боровиковський). (Панас Мирний) Т.6, с. 117.
Що ж до походження, то його зближують з українським діалектним пеня "напасть", "беда" (Грінченко, т.3, с. 106), "затримка, перешкода, відстрочка" (ЕСУМ, т.4, с .336), а також пеняти "затримувати, перешкоджати, нарікати, опиратися; бути недбалим, незграбним", пенюк "чорт, який в усьому перешкоджає" тощо.

[Літератор]

Дякую всім! Залишається тільки доцільно використовувати, аби слово на своєму місці було в тексті!

[Лаврін]

У російському, дуже поширеному усталеному вислові «пеняй на себя» вчувається більше пересторога, ніж нарікання чи ремствування. І то доволі така серйозна, сувора. Тобто май собі на увазі - я тебе попередив.

За Караванським:
- ПЕНЯТЬ, ще плакатися (пусть -яет на себя = хай на себе -четься); не -яй на зеркало, колирожа крива - не звертай на дзеркало, коли писок кривий;
-яющий, що нарікає тщ, звиклий плакатися + жалующийся.

Пр.:
"Нет мобильника, тогда пеняй на себя" (сродни приговору)
Не моешь руки - пеняй на себя. Самые грязные - ручки у тележек в супермаркетах.
- Солдат, в твоем распоряжении сорок секунд, чтобы разогнать этих долбаных ворон! Не успеешь – пеняй на себя – я тебя к белым медведям на Северный полюс дослуживать отправлю! Это я тебе гарантирую!.. Время пошло!..

О. – “К чему рыданья, жалобы и пени? Смири себя и думай о другом”. Сурков. “Подруге воина”.
М. – Ну, надо честно признать, в этом значении “пеня” сейчас крайне редко употребляется. Впрочем, говорим же мы – “пеняй на себя”.
О. – То есть “жалуйся на себя”, “сетуй на себя”.
М. – Знаешь, что интересно? “Пеня” в смысле “жалоба”, скорее всего, никак не связана с другой “пеней” – той, которая означает “штраф”.
О. – Точнее, “штраф за невыполнение или просрочку принятых по договору или установленных законом обязательств”.

Я волк
Лес, тьма, оббегу капкан
И никто другой мне здесь не нужен
Между мной и тобой километр или два
Моя сила и злость, ну и что-же?
Я не зол на тебя, но всё равно
Если ты слабей - передо мной добыча
Так что парень давай, пеняй на себя
Для меня будет съесть тебя делом обычным
Я волк
Вот что я скажу тебе, парень,
Пеняй на себя...

[leo]

Слово з латинських мов: pena - кара. Звідси й англійське "penalty"

[Лаврін]

У російському, дуже поширеному усталеному вислові «пеняй на себя» вчувається більше пересторога, ніж нарікання чи ремствування. І то доволі така серйозна, сувора. Тобто май собі на увазі - я тебе попередив.

Як доповнення до цих-от міркувань над рос. словом "пенять".

1. ПЕНЯТЬ -яю, -яешь; несов., кому или на кого-что (разг.). Укорять кого-н., сетовать на кого-что-н. Пеняй на себя (вини только себя в чем-н.). || сов. попенять, -яю, -яешь.

2. ПЕНЯТЬ НА СЕБЯ. Выражение предупреждения, предостережения, угрозы: если не сделаешь так, как говорят тебе, как полагается в таком случае, будешь наказан, поплатишься. — На фарватер не лезьте! — предупредил он и отчуждённо добавил: — Под пароход ночью попадёте! По реке лишка не рыскайте. Закрестите наши концы — на себя пеняйте! — И выразительно поглядел на ружьё со стволами двенадцатого калибра (В. Астафьев. Царь-рыба). — Калымить и барахолить ты здоров, а в поле работать больной? Ладно, найдём тебе работу полегче. — Не буду я работать, — тихо говорит Семён. — Будешь! Иначе пеняй на себя (Ю. Нагибин. Трудный путь).

Тобто, якщо у першому тлумаченні "пеняй на себе" - вини тільки себе самого, то в другому - вже є оця сувора пересторога, навіть погроза. Як на мене, укр. тлумачення пеняй на себя може бути "начувайся".

Приклад.

Ти що, глузуєш з мене? Ану, забирайся геть,— сказав він, намагаючись дати мені ногою в зад,— геть, а то — начувайся — потрапиш ти в мене у карцер на хліб воду!»