У тому всьому вчувається не лише снобізм, але й зверхнє ставлення до українців, української інтелігенції Львова.
Можливо... Та й теперішній Львів - це далеко не те місто, яке було у середньовіччі, за Австро-Угорщини та Польщі: воно дуже видозмінилося, насамперед у соціальному плані. Імовірно, далася взнаки радянська система, яка усунула класовий поділ суспільства, а ввела натомість щось на кшталт общинного, яке властиве т.зв. традиційному, чи ідеократичному, суспільству.
Можливо... Та й теперішній Львів - це далеко не те місто, яке було у середньовіччі, за Австро-Угорщини та Польщі: воно дуже видозмінилося, насамперед у соціальному плані. Імовірно, далася взнаки радянська система, яка усунула класовий поділ суспільства, а ввела натомість щось на кшталт общинного, яке властиве т.зв. традиційному, чи ідеократичному, суспільству.
А хто ті "рудименти" з минулгого, які так активно намагаються пояснювати хто тут рагуль, а хто не рагуль? Тут йшлося в одній з цитат про 10%. То це про кого?
Зараз в ефірі одного з українських каналів пролунав анекдот:
Хлопчик питає у татка: - Тату, чим відрізняється росіянин від москаля, єврей від жида, українець від рагуля? Батько: - Розумієш, синку, росіянини живуть у Росії, а москалі - у нас, євреї - у Ізраїлі, а жиди - у нас, українці - у Канаді, а рагулі - у нас...
А хто ті "рудименти" з минулгого, які так активно намагаються пояснювати хто тут рагуль, а хто не рагуль? Тут йшлося в одній з цитат про 10%. То це про кого?
Це про Юрія Винничука. Ось його цитата.
Справжній львів’янин, який любить своє місто, ніколи не піде співати народні пісні під пам’ятник Шевченкові серед білого дня в неділю. Це не по-львівськи, не по-міському. Львів’ян істинних лишилося відсотків із десять. Носіями міської культури є дуже мало людей.
Це, мабуть, із суб'єктивних відчуттів Юрія Винничука... котрий, взагалі-то, має більше приналежности до Станіславова (Івано-Франківськ), аніж до Львова. Просто він - "натура зрафінована" і не любить "бидла", котре йому колись, треба думати, добряче допекло...
Це, мабуть, із суб'єктивних відчуттів Юрія Винничука... котрий, взагалі-то, має більше приналежности до Станіславова (Івано-Франківськ), аніж до Львова. Просто він - "натура зрафінована" і не любить "бидла", котре йому колись, треба думати, добряче допекло...
Мабуть, бо "працював вантажником, художником-оформлювачем"...
Зараз в ефірі одного з українських каналів пролунав анекдот:
Хлопчик питає у татка: - Тату, чим відрізняється росіянин від москаля, єврей від жида, українець від рагуля? Батько: - Розумієш, синку, росіянини живуть у Росії, а москалі - у нас, євреї - у Ізраїлі, а жиди - у нас, українці - у Канаді, а рагулі - у нас...
Це спотворений давній анекдот. Справжній, про росіян-москалів, євреїв-жидів, українців-хохлів, звучить так: - Москалі живуть у Москві, а у нас росіяни, які активно розбудовують Українську незалежну державу; жиди живуть в Ізраїлі, а у нас євреї, які активно допомагають росіянам розбудовувати Українську незалежну державу; українці живуть у Канаді, Америці, а у нас хохли, які заважають росіянам і євреям розбудовувати Українську незалежну державу. Ось і те радіо, про яке ви сказали, належить, мабуть титм самим жидам, які разом з росіянами розбудовують Українську незалежну від українців державу.
Мабуть, бо "працював вантажником, художником-оформлювачем"...
Пильне око фотокора добачило і зафіксувало в історії один із образів, у якому письменник постав на презентації двох своїх книжок. Там усе, як має бути для скромної, але вартої уваги вечірки: стіл з минеральноў вудичкоў, запалена свіча, включений мікрохвон, за столом - сам винуватець торжества з піднятими в руках для загального споглядання книжками. Під тою світлиною, що на одному інтернет-ресурсі, красномовний підпис: „Сучасний тип рагуля. Письменник Юрій Винничук”.
Деякі міркування щодо поняття “РАГУЛЬ” та його похідних “РАГУЛІЗАЦІЯ”, “РАГУЛИЗМ”. Щоб глибше зрозуміти значення слова “РАГУЛЬ”: - пропоную як один із синонімів “ЖЛОБ”. Це відразу розширить географію та хронологію вихідного поняття http://lurkmore.ru/Жлоб http://tsn.ua/glamur/hangouts/zhlob-antin-muharskii-vidast- entsiklopediyu-zhlobiv.html - запропонуймо антоніми; - розгляньмо ряд: колективізація, індустріалізація, електрифікація, націоналізація, асиміляція, люмпенізація, рагулізація (http://zaxid.net/article/38275/ - хоча тут важко з усім погодитися, а ще важче багато з чим не погодитися), …; - заглянімо на http://ru.wikipedia.org/wiki/Рагулизм . - не слід шукати синонімічності у словах “рагуль” та “селюк”, ігноруючи систему прстір - час. Переконаний, що у столиці відносна кількість рагулів така ж велика, як і кількість еліти (див. “Словник Української мови”, т.11, ст.474, 4-е значення) була у галицькому селі до Вересня.
Про яких корінних Львівян тут йдеться? Як давно вони вкорінилися у Львові? Проаналізуйте національний склад Львова у різні періоди. У тому всьому вчувається не лише снобізм, але й зверхнє ставлення до українців, української інтелігенції Львова. Що ж до того, що дехто із селян ніяк не може адаптуватися у місті, то про схожі явища давно існують класичні твори. Скажімо "Міщанин-шляхтич" Мольєра, "Пігмаліон"Бернарда Шоу тощо. В українській, наприклад, "Мартин Боруля" Карпенка-Карого.
Маєте рацію. Безперечно аналізування не входить у звичні навички публіки, яка вживає ці образливі прізвиська. А тим більше у інтернетних щурів ці навички відсутні майже зовсім, вони переважно ігнорують цей процес, як і самих опонентів, яскраве підтвердження - різні вікіпедії... Перероблена стаття: Рагуль /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
