[quote]- Як я його прохала: покинь, соколе, покинь, сизий! Не слухав: так вона до його
прикинулась, так присербилась, що й світ йому весь зав'язала. Без неї, мовляв,
мов неживий ходжу. Вже як мені і за невістку не хотілося приймати, та вже бог із
тобою, кажу, сину, оженися. Заслали старостів... А вона ж? Насміялася з його,
матінко! Не пішла! А що, сину, - кажу тоді, - не на моє вийшло? Вона усім рівно
очима світить, як тобі... Покинь, забудь стидку! Він усе не кидав. Діждавсь, що
виявився багач з чужого села, і засваталася вона з тим багачем, а його, як на
воді лишила... (Марко Вовчок – Три долі)[/quote]
[quote]- Ти знову устала? — скрикнув Загнибіда. - І не доб'єш прокляту! Лиха .година
тебе не візьме від мене! Вонюча, паскуднюча, стидка-бридка! (Панас Мирний - Повія)[/quote]
Цілком слушно, що стидка – це повія.