ПИНХВА, -и, ж. Брутальна витівка: згортають паперову трубку, вкладають туди клаптик вати, запалюють і вдувають дим у ніс сонної людини.
Про такий бурсацький варварський жарт пише А.Свидницький у романі "Люборацькі", тільки там він називається пинфою:
[quote]
— А пинфа що то таке? — знов поспитала Мася.
— Пинфа?.. пинфа от що: візьме паперу та бавовни й скрутить папір в дудочку й в один кінець, в тонкий, завине ту бавовну, запалить, роздує. Як добре курить, то запаленим кінцем візьме в рот осторожно й подме. То так сапнеї диму, як голова завбільшки, висунеться під ніс. Ще й кожухом накриють, як на кроваті спиш...
— Та нащо ж це? — питають сестри.
— Щоб не спав!
— А воно ж не душить?
— Де то вже ні! так закашляєшся, що ну! бухикаєш та й бухикаєш! І сльози котяться, наче били.[/quote]
Товариш Шевченка по академії Федот Ткаченко у листі (від 6 грудня 1860 р.) до Тараса пише:
[quote]Вона інститутка; оце таку лиху годину робить та школа дівчатам, мабуть, їм там ніхто ніколи нічого не каже ні до ума, ні до серця, та й кому там діло, а тут ще треба й самим пошукати сего добра, їм аби б набрались панської пинфи дівчата та з тим і в світ, а з молодою головою, та ще з таким малим запасом всього доброго як пуститься між людей, та як спіткнеться, то так упаде, що вже б раде і піднятись, так нікуди.[/quote]
У коментарях пояснюють: ...набрались панської пинфи... — Пинхва, пинфа — груба, безглузда витівка, коли сплячому вдувають в ніс через паперову трубку дим тліючої вати, а також сама трубка. Тут у переносному значенні: підступність, каверзність.
Ось і у Сервантеса (переклад М.Лукаша та А.Перепаді) читаємо:
[quote]Задуманий та замислений їхав Дон Кіхот своїм шляхом, гадаючи про ту пинфу, що завдали йому лихі чарівники, обернувши володарку його Дульсінею в неоковирну селючку, і не можучи зміркувати, якого б способу хопитися, щоб одчарувати її в первісну подобу; думки тії так опанували всю його істоту, що він невзамітку собі попустив повіддя Росинантові, а той, почувши волю, раз по раз приставав та знай поскубував зелену травицю, бо в тих полях росло її удозвіль. Із тої задуми вирвав нашого гідальга Санчо Панса.[/quote]
В "Енеїді" І.Котляревського:
[quote]Боги в Олимпi стали чхати;
Турн їм iзволив тимфи дати,
Богинь напав вiд чаду дур;
Дим очi їв, лилися сльози,
З нудьги скакали так, як кози;
Зевес сам був, мов винокур.[/quote]
Тут тимфа - та ж таки пимфа, пинхва.