Контекст.
1) „Що кидається в очі при порівнянні двох світів: латинсько-германського (з українцями) і світу московського? Барвистість, велич цілої історії, рухливість народних мас, напруженість конфліктів, свобідна гра сил, величезна роля великих особистостей, примат права і логіки – на Заході. Однотонність, придавленість особистості, безбарвність історичних подій, незрізничкованість народньої стихії, непропорційно велика роля держави – це Росія.
2) До менш позитивних явищ треба зарахувати національну зрізничкованість та наївність. Мабуть, найяскравiшим прикладом наївности 1918-20 рокiв була сліпа віра соціялістів Центральної Ради у те, що війська для держави не потрібно, бо соціялістична Росія не буде воювати з соціялістиною Україною, як це проповідував комуніст Володимир Винниченко. Навіть у діяспорі тих часів виявлялась зрізничкованість та наївність. Українська діяспорна газета лівого спрямування на Заході «Робітник» у редакційній статті від 10 лютого 1919 року писала...
[…]
Національна зрізничкованість та наївність, мабуть, ще ніколи не
виявлялась так яскраво, як після березневих виборів минулого року, коли
національно-демократичні сили так розсварились, що не змогли оформити
проводу Верховної Ради чи Уряд та віддали спершу ВР, а згодом і Уряд партіям
промосковської та антиукраїнської орієнтації.
[…]
Національну зрізничкованість та наївність можна було б пробачити, якби Україна тоді і тепер знаходилась у колі доброзичливих сусідів та союзників.
[…]
Україна вже на шістнадцятому році незалежности. Її не спинять ні національна зрізничкованість, ні наївність її провідників, ні внутрішні п’яті колони, ні зовнішні вороги, а тим менше нещирі сусіди та приятелі.
3) При цьому треба виходити з того, що зрізничкованість не завжди і не в усьому є джерелом слабкості та загроз. Часом навпаки — є елементом життєздатності й багатоманітності. Зокрема, регіональні культурні та звичаєві відмінності в Україні — це величезний резерв нашої культури, її реальне багатство, яке, на жаль, ми ще не освоїли і не навчилися цінувати.
4) Хай політична зрізничкованість української еміґрації буде спрямована на формування і ріст української політичної думки, а не на партійну гризню.
[...]
Ворогам хочеться бажане сприймати за дійсне. Їх непокоїть українська ментальність, тобто психічний склад українців, як вони базікають, котрий “неоднаковий” і дуже “зрізничкований”. Вороги хочуть, щоб українці ворогували між собою.
5) Для розуміння сили публіцистики взагалі і публіцистичної творчості І. Франка багато дають дуже точні спостереження над цим видом творчості відомого українського філософа і політолога М. Шлемкевича. Останнім часом на них часто посилаються. Тому звернемо увагу лише на один, але дуже суттєвий момент. Її (публіцистику у найширшому значенні слова. — В.З.), місце в духовній культурі образово виглядало б так: вона не розтоплена і не зрізничкована ще лява життя, в якій уже застигли ясні криштали наукових тверджень, мистецьких утворень, релігійних символів.
Отже, як видно, це наше давнє питимо українське слово, що збереглося в носіїв мови, що в діаспорі, і низки письменників. Радянські редактори пильнували за отакими національно-буржуазними словами і ретельно виполювали їх, допіру натрапивши на таких.
А як достеменно тлумачити його: зрізничкованість, незрізничкованість?
ЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ / НЕЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
ЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ / НЕЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ
Зрізничкованість - це рос. "разрозненность".
(Див. рос. визначення.)
Пр.: (рос.) Проблемы духовного разлада, национальной разрозненности, заявленные писателем в прозе о современности, в рамках исторического контекста...
Також, зрештою, "національна" є і в них...
(Див. рос. визначення.)
[quote]- разрозненность - автономия, изолированность, изоляция; неполнота, раздельность, разобщенность, раздробленность, отдельность, разъединенность, расколотость, несогласованность, некомплектность (Словарь русских синонимов)[/quote]
Пр.: (рос.) Проблемы духовного разлада, национальной разрозненности, заявленные писателем в прозе о современности, в рамках исторического контекста...
Також, зрештою, "національна" є і в них...
ЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ / НЕЗРІЗНИЧКОВАНІСТЬ
Пан Сова мав на увазі не злютованість (спаяність), а саме споєність (від споїти 2). Слово є також у Словникові Грінченка. До речі, слова паяти в Словникові Грінеченка нема, є лютувати.
Що ж до зрізничкованості, то мені слово видається якимсь передовженим. Спробуймо відновити словотвірний ланцюжок. Зрізничкованість може походити лише від дієприкметника зрізничкований. Коли є дієприкметник зрізничкований, то має бути й дієслово зрізничкувати. Дієслово зрізничкувати могло постати лише з дієслова різничкувати. А далі?
Гаразд. Згадаймо застарілу модель творення деяких прикметників: тютюнковий (від тютюн), табачковий (від табака) тощо. Отже, відповідно до цієї моделі від іменника різниця можна утворити прикметник різничковий (різницевий). Слід зазначити, що іменник різниця походить від прикметника різний, спорідненого з дієсловом різнити, що має, зокрема, і значення роз'єднувати, зафіксоване всіма лексикографічними працями. Тож навіщо коротке й легкомовне дієслово заступати його передовженим потомком — дитям онука-прикметника різничковий, сина іменника різниця? /unknw.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unknw:" border="0" alt="unknw.gif" /> Від різнити утворено дієслово порізнити. Саме порізненості, а не зрізничкованості я й віддав би перевагу.