МОРАЛЬНІСНІСТЬ

[Максим]

.

МОРАЛЬНІСНІСТЬ, -ності, 1. Сукупність норм, які визначають поведінку людини. Поведінка людини, що ґрунтується на таких нормах. 2. Моральні якості.



Неологізм з’явився відносно нещодавно у філософських працях на позначення нім. та рос. , оскільки традиційний український словник (етика, мораль та моральність) не вповні задовольняє потребам підкреслити відмінність між моралью та «нравственностью». Існують менш вдалі спроби впровадити натомість слово «звичаєвість» та інші подібні кальки та відповідники.
Оскільки слово було сконструйоване штучно з прикметника , виникають підозри про неприпустимість двох однакових суфіксів. Підозри хибні, бо у наших словниках є подібні слова: .

Слово сьогодні широко вживається у сучасних спеціальних працях та перекладах філософських текстів.

Кілька обговорень про припустимість вживання:
http://community.livejournal.com/ua_etymology/15573.html
http://community.livejournal.com/ua_etymology/56246.html

.