Диминіти:
[] „випаровуватися, всихати, зникати” (Малорусько-німецький словар Желяхівського); - результат експресивної видозміни дієслова [диминіти] „диміти, палити”, утвореного від . – ЕСУМ, т.2, стор. 72
Пр.: Саме тоді весна молода йшла. Вже вода ставна летіла, й стали поскакувать щучки дрібненькі, а в рівчаку струмочок забурчав; заворушивсь на дереві листочок і червоненький усик попустив. Вже травичка стирчала з землі одтеплої; вже бджола за обніжжю летіла гудучи. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки, малесечкі, з пищанням своїм веселим; верба у жовтім пушку диминіла, а на вербі сорока смілива скреготала. Вже вечоріло та вечоріло..
Тут, либонь, йдеться про те, що верба „парує, пашить” напровесні.