РУСИНИ, -ів, мн. (одн. русин, -а, ч.; русинка, -и, ж.). Стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини.
Пропозиція і незгода.
"Русинами" називали не лише мешканців цих регіонів(земель), а і в цілому українців!
Справка: Назва Русь на означення України вживається не тільки в литовсько-руських літописах XIV—XVI ст., але й за козацьких часів, коли назва Україна вже широко прийнялася. Б. Хмельницький хотів визволити ввесь »руський народ по Вислу«, в гадяцькому договорі гетьмана І. Виговського 1658 р. Україну названо »Великим Князівством Руським«. В інструкції гетьмана П. Дорошенка (1670) згадується теж »руський православний український народ«. І чужинці, як, напр., Павло з Алеппо (1654), називають Україну Руссю, а українців русинами або русами, відрізняючи їх усюди від москвинів, яких аж до початків XVIII ст. знали тільки під назвою москвичів, москвинів або москалів, а їхній край під назвою Московія.
З ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНОЗНАВСТВА — I (Мюнхен — Нью-Йорк, 1949, Т.1, С.12-16.)
РУСИЧІ, -ів, мн. (одн. русич, -а, ч.). 1. Народонаселення давньої Русі. 2. Те саме, що русини.
Ще одна пропозиція уточнити під етнонімом "русичі" саме українців!
В Київській Русі саме українці називалися русичами(від похідного Русь як початкова назва київської землі), так як мешканці, що жили на території теперішньої Росії назвались новгородцями, псковичами, володимирцями, рязанцями та іншими(від похідного їхнього князівства(землі)) Під назвою "руські"(прикметник) лише при контактах із не слов*янами називали усх придставників Київської держави у значенні приналежності.
Справка: див. "Термін «Русь» (та похідні) в древній Русі і в період формування східнослов'янських народностей і націй" А. Генсьорський; "Русская земля" за А. Насоновим, або за Б. Рибаковим
