– нудá – досада (досадонька), докука, нуда; озлість (р. озлости), пересердя. [Ой, де-б я, де-б я із досадоньки пішла! Аж нудá пориває (досада берёт) дивитися на таку роботу. Кульбашного взяла озлість. Хтось навіть аж плюнув з пересердя]. Какая досада – яка шкода! С досадой – досадливо, з серцем. Причинять досаду кому – досадувати кого. [Пані-матка і та мене досадує хвалами (Куліш)]. Почувствовать досаду – задосадувати. [А він так задосадував, що задумав собі смерть зробити]. Досада разбирает – досада бере, забирає, нудá пориває, досадно стає кому. Подавлять досаду – здавлювати своє серце (Васильч.). (з Кримського) "Аж зло збирає!" ще по-інакшій кажуть. [quote]Та й згадала: – Онде сонечко. Чи не час нам по зілля? Та чого се Катря так бариться? Гукни, Матвійко. Гукнув – не відгукується. – Біжи, Матвійку, та поклич. Мабуть, та чорничка: проведи та проведи далій, а вона й слуха... Я льотом долетів до гайового окраю – нема. І по стежині аж до Холодного Шпиля – не видко. «Оце нуда, думаю: треба аж на шпиль махнути». (Марко Вовчок - Гайдамаки)[/quote]
