Шановна пані Родзинко, в більшості наведених термінів дієприкметники перейшли в прикметники навіть у мові оригіналу, з якої живцем здерто ці словосполуки.
Поважний пане Дмитре! От за що Вас поважаю, то це за аргументовані докази й логічність та послідовність викладу думки. Щиро кажучи, приємно спілкуватися з користувачами, які не переконують уперто в правильності власної точки зору, а чітко, лаконічно й обґрунтовано доводять свою позицію.
Можливо, активних дієприкметників і справді слід уникати в нашому красному мовленні. Розумію, що якщо камінь лежачий, то лежачий – віддієслівний прикметник, який втратив ознаки дієслова, а коли спіткнутися об лежачу на дорозі колоду, то вислів звучить неприродно і штучно (краще об колоду, що лежала на дорозі). Тобто з Вашої позиції зрозуміло, що віддієслівним прикметникам – так, а активним дієприкметникам – ні! (?)
Переконливим є те, що фрази з активними дієприкметниками звучать по-українськи дико, важко, і що їх конче треба уникати: або користуючись описовою формою підрядного речення, або вдаючись до дієприслівника (і я це все добре розумію).
Відшукала для себе вдалий приклад.
«Питущого й близько не підпускай до комори чи каси, бо проп’є все». Питущий – віддієслівний прикметник, що передає постійну властивість п’яниці. А якщо спробувати надати цьому слову функцію активності, то ось що виходить: «Людина, питуща некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання». Було б краще: «Людина, яка п’є некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання» або «Людина, п’ючи некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання».
Погоджуюся, що інколи активний дієприкметник можна замінити іменником іншого кореня (наприклад виступаючі – промовці), або дієсловом («Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим» – «Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий»).
Однак у мене, шановний пане Дмитре, є одне «але».
Уявімо, що вчитель викладає в школі українську мову. Тема уроку – «Дієприкметники: активні й пасивні». Педагог старанно пояснює, що активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-, наводить приклади (ріж[уть] + уч(ий) – ріжучий, пала[ють] + юч(ий) – палаючий, леж[ать] + ач(ий) – лежачий…). А далі…
А чи не звучить парадоксально?
І наостанок. Можливо, нам доведеться бути упорядниками нового словника, оскільки чинний НЕТ подає і блукаючий нерв, і крокуючий екскаватор, і ведуче колесо, і ріжучий біль, і тонізуючий напій, діючий вулкан… От тільки планеруючого не хоче признавати. /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />