irczyk писав: ↑Сер вересня 26, 2007 4:09 pm
Сподіваюся, це не на мою адресу, бо жодний політичних мотивів не маю, а якби була невибагливою, то на цьому форумі мене не було б :mellow:
Даруйте, коли моя теза про "політичну доцільність" і "невибагливість обивателя" далася до потрактування неоднозначного: у жодному разі я не мав на увазі вас. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
irczyk писав: ↑Сер вересня 26, 2007 4:09 pm
- гадаю, утворився від ...
є і - це явно не з російської
той самий Караванський синонімом до слова дає - перша позиція, а Ви що пропонуєте? - адже не завжди коректно сказати "сліпий", "сліпець".
Що я пропоную? Пропоную дати спокій прикметникам, бо не довкола них точиться дискусія /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> .
Бо до жодного з наведених вами слів у мене застережень нема. (До чого є, я зазначив у попередньому своєму пості.) Думаю, ви помічаєте різницю між загальнокатегоріальними значеннями слів
колючий, сліпучий, разючий, незрячий і, приміром,
бажаючий, невмираючий, існуючий, небачачий?
Мені й на гадку не спаде сумніватися в українськості прикметника кол
Ючий (дріт, мороз), але я дуже сумніваюся в доцільності форми к
Олючий (предмет); я радо послуговуюся і формою разючий (у сенсі нищівний, руйнівний), бо й натяку не бачу в ній уже на активну дію, проваджену в часі. Натомість ніколи не стану вживати руйнуючий; сліпучий для мене лиш еквівалент "дуже яскравого". До речі, коли розглянете процес творення слів разючий і сліпучий, то помітите очевидне відхилення від вимог сучасних граматик до творення активних дієприкметників теперішнього часу. Я про кореляцію між дієвідміною твірного дієслова і дієприкметниковими суфіксами, що додаються: тобто до основ дієслів І дієвідміни слід додавати суфікси -уч- (-юч-), відповідно до основ дієслів ІІ дієвідміни – наростки -ач- (-яч-). Тепер аналізуємо твірні основи разити (вони раз
ять) і сліпити (вони сліпл
ять) – виходить, обидва дієслова належать до ІІ дієвідміни. І щоб утворити активні дієприкметники, треба було додавати суфікса -яч-: разячий і сліплячий. То чи були взагалі колись активними дієприкметниками разючий і сліпучий? І чи не слід тут говорити про морфемну омонімію – дієприкметникового й прикметникового суфіксів -уч-?
Про незрячий, думаю, і казати нема чого. Застаріле дієслово зріти нині практично не вживається, хіба в художньому мовленні, й утворення зрячий аж ніяк не виказує активної дієвої ознаки. І дуже сумніваюся, що в українській воно колись таку ознаку мало.
Ототожнюючи запозичення і мавпування, ви підмінюєте поняття. Я не проти запозичень, у тім числі й з російської. Не робіть із мене ворога російської, бо не ратую за те, щоб повикидати з нашої мови такі переймання з мови північно-східного сусіда, як, приміром, завод, указ, декабрист, мислитель, самоцвіт, новатор, лящ, нагідки тощо. Але я проти того, щоб приживляти на мовному організмі те, що споконвіку цей організм відкидав, але що силоміць йому прибинтовували. І не дивно, що за десятиліття (а либонь, і століття) це прибинтування таки вросло в тіло мови, проте від того не перестало бути на цім тілі потворним покручем.
irczyk писав: ↑Сер вересня 26, 2007 4:09 pm
Я, наприклад, про свого товариша, який пише багато і публікується кажу: "Він пису-у-учий". Якщо хтось запропонує більш вдалий синонім - охоче позичу.
Я пропоную казати пиш
Учий. І вас, бачу, мовне чуття тут майже не підвело: я так розумію, що у вашім утворі наголос на у-у-у? (от із чергуванням с–ш, яке тут явно напрошується, здається, трохи прогадали /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />) А от якби ви творили активний дієприкметник, то мусили б казати п
Ишучий...
З тих самих міркувань не маю застережень до ведучого – звісно, коли не бачу в нім ознак дієприкметника. Тож не стану виправляти "ведучий оголосив наступного артиста", але в жодному разі не пропущу "ведучого спеціаліста". Бо йдеться про різні речі і, здається, про омонімічні суфікси.
