ниряти/пірнати

[Tatiusa]

Дякую всім/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />))

[Ign1111]

І маємо тут саме «город», що виправдано стилістично і вельми до слова, адже первинне значення города - загороджене укріпленнями місце,

Тобто в словник треба додати ще одне значення слова ГОРОД - загороджене укріпленнями місто (місце).

Натомість у сучасній культурній мовній практиці город - рідковживане слово.

Не згоден. /ag.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":D" border="0" alt="ag.gif" />
ГОРОД, -у, ч. Ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів.

до речі, слово "город" - трохи спірна штука. у розмовній мові, воно таки є русизмом. література, де це вимагається стилем, - вжите доречно. але коли людина хоче (а таких багато) показати свою "стильність" та "модність" (тут головне їхня мета), то вживають слово виключно як російське (таких знаю достатньо), і це вже буде не рідковживаним словом, а коли почнеш з ними розмовляти нормально, то й вони виправляються, а наступне слово, яке буде позначати місто, таки буде "містом".

Хотів доречі обговорити слова які позначають жителів чогось, з закінченням на -янин. Але вже нову тему створювати поки не буду, чи всеж таки варто?

ГОРОДЯНИН, -а, ч., рідко. Житель міста.
МІСТЯНИН, -а, ч., заст. Житель міста, городянин.

Може слід додати, що городянин означає те саме, що й містянин, а не житель міста. В значенні слова містянин прибрати оті та ? /unsure.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":unsure:" border="0" alt="unsure.gif" />

А то виходить, що оскільки в словнику слова город в значенні загородженого укріпленнями міста нема, то городянина слід сприймати як жителя "Ділянки землі при садибі." /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />

P.S. Може ми таким чином доб'ємося поверненя до нашої мови слова містянин, та змінимо значення нав'язаного нам слова городянин?

[Валентин]

словник Кримського дає таке:
ныряльщик - норець, поринач, поринайло, поринальник
ныряние - поринання, пірнання, нуриння; заринання

У нас казали (і досі кажуть): дати нура, пішов нурця. Мо хтось пошукає не нор, а нур?

[Savo]

У нас казали (і досі кажуть): дати нура, пішов нурця. Мо хтось пошукає не нор, а нур?

Насправді, і нирець, і норець (нурець), і пірнач, і поринальник та інші – одного й того ж кореня. Коли пригледітися, то побачимо в них поєднання сонорних приголосних рн / нр. Звукове явище, ілюстроване цими прикладами, зветься мететезою: порівняйте міждіалектні (подекуди міжмовні) протиставлення на кшталт монисто - намисто, коноплі - колопні, ведмідь - медвідь чи пакость - капость, долоня - ладонь. Тож годі дискутувати про неукраїнськість котрогось варіянту: ідеться про стилістичні нюанси чи територіальні відмінності.

Урешті, наша класика не цуралася варіянтів із нир-: уживали такі слова Котляревський, Франко, Панас Мирний, Олесь Гончар...
Норець у значенні "водолаз" зафіксовано в Грінченковому словнику.
Нурець відоме й лірературній мові: так звуть птаха, що по-іншому ще кличуть його нирок.