Різні форми слова "блоґ"

[Style)r]

Привіт усім!

Як це слово правильно писати у різних відмінках, крім називного?

[Ґонта]

Якщо говорити про слово блоґ

Р: блоґу
Д: блоґу/блоґові
З: блоґ/блоґа
О: блоґом
М: (у) блодзі
К: блодже

Якщо говорити про слово блог

Р: блогу
Д: блогу/блогові
З: блог/блога
О: блогом
М: (у) блозі
К: бложе

Лишилося з’ясувати, який варіант вже зафіксовано - блоґ чи блог?

[Daniel Bohdan]

Якщо говорити про слово блоґ

Р: блоґу
Д: блоґу/блоґові
З: блоґ/блоґа
О: блоґом
М: (у) блодзі
К: блодже

Попре те, що так і може хтітися сказати, чинний правопис існування чергування не завідчує, тому слід писати "блоґ", але "в блозі", та, либонь, "блоґу" в звертанні. Хіба ні?

[Style)r]

Дякую за відповіді.

[Ґонта]

Попре те, що так і може хтітися сказати, чинний правопис існування чергування не завідчує, тому слід писати "блоґ", але "в блозі", та, либонь, "блоґу" в звертанні. Хіба ні?

Це не єдиний недолік чинного правопису.
Вживання літери/звуку ґ базується на совєцьких правилах та словниках, в яких цей звук майже не вживався, а отже - взагалі було вилучено історичне чергування ґ-дз-дж.
Коли останні роки звук ґ знову вводився у обіг, то було забуто за це чергування.
Цитую:
"Результатом русифікації української мови шляхом вилучення з української
абетки літери „ґ” було зникнення історичного чергування [ґ : дз’]. Причому
настільки докорінно, що автори словника Орф-1994 про нього зовсім забули, й
тому, вводячи літеру „ґ” у слові дзиґа, мамалиґа, не вводять у формах давального
і місцевого відмінків [дз] дзиґа д. і м. дзизі, мамалиґа д. і м. мамализі), а
СлБур-1995 це чергування вводиться, але непослідовно: дзиґа - на дзидзі але ранґ
- у ранзі (Орф-1994 слово ранг пише з літерою „г”). Зникло також чергування [г :
дж], на що звертає увагу О. Сербенська, підкреслюючи, що прізвище Салиґа ми
повинні відмінювати кому?) Салидзі, а присвійний прикметник від цього прізвища
має звучати Салиджин [Сербенська‚ 1994; 115]"

Хоча чесно кажучи, ось так одразу пригадати цілий ряд слів для прикладу буде складно. Скрізь наводяться однакові приклади: дзиґа - дзидзі, мамалиґа - мамалидзі, Салиґа - Салидзі.
Власне можливо тому це чергування і забули внести до чинного правопису? Можливо.

Я - за повернення чергування. Але це лиш моя думка.

та, либонь, "блоґу" в звертанні. Хіба ні?

Щодо звертання, то звернімося знову до чинного правопису.
І блог, і блоґ - іменники твердої групи другої відміни.

Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.

1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику; Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідриху; погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню.

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.

Тому кличний відмінок буде або бложе, або блодже (якщо прийняти версію про чергування ґ-дж)

[Daniel Bohdan]

Це не єдиний недолік чинного правопису.
Вживання літери/звуку ґ базується на совєцьких правилах та словниках, в яких цей звук майже не вживався, а отже - взагалі було вилучено історичне чергування ґ-дз-дж.
Коли останні роки звук ґ знову вводився у обіг, то було забуто за це чергування.
[...]
Хоча чесно кажучи, ось так одразу пригадати цілий ряд слів для прикладу буде складно. Скрізь наводяться однакові приклади: дзиґа - дзидзі, мамалиґа - мамалидзі, Салиґа - Салидзі.
Власне можливо тому це чергування і забули внести до чинного правопису? Можливо.

Я - за повернення чергування. Але це лиш моя думка.

Я також не заперечую проти повренення чергування для , хоч би й з суто есетичної причини, втім запит пана Style)r'а скидається на суто практичний, тому у відповіді на нього подати відмінювання за чинним правописом конче потрібно; натомість про вади нашого теперішнього правопису пропоную створити окрему тему.

Я - за повернення чергування. Але це лиш моя думка.
Щодо звертання, то звернімося знову до чинного правопису.
І блог, і блоґ - іменники твердої групи другої відміни.
Тому кличний відмінок буде або бложе, або блодже (якщо прийняти версію про чергування ґ-дж)

Ваша рація. Мені чомусь спало на думку правило для іноземних імен.

[Ґонта]

тому у відповіді на нього подати відмінювання за чинним правописом конче потрібно;

Так. Згоден.
Тільки ось не знайшов у чинному правописові навіть натяка на чергування "ґ" у давальному та місцевому відмінках перед "і".
Чергування "г" подається як Примітка у § 47, п.5
А про чергування "ґ" - тиша.
Тому якщо вживати ґ-дз-дж, то це (на мою думку) не буде порушенням Карного Законо... Чинного правопису.
А на зауваження, що таке чергування не передбачено правописом, можна відповісти, що й чергування ґ-з-ж - теж там не передбачено.
/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Daniel Bohdan]

Так. Згоден.
Тільки ось не знайшов у чинному правописові навіть натяка на чергування "ґ" у давальному та місцевому відмінках перед "і".
Чергування "г" подається як Примітка у § 47, п.5
А про чергування "ґ" - тиша.
Тому якщо вживати ґ-дз-дж, то це (на мою думку) не буде порушенням Карного Законо... Чинного правопису.
А на зауваження, що таке чергування не передбачено правописом, можна відповісти, що й чергування ґ-з-ж - теж там не передбачено.
/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

До речі, Правопис-1999 також про чергування не згадує. Ото так.

[Ґонта]

До речі, Правопис-1999 також про чергування не згадує. Ото так.

Правопис-1999 - це той, який ще називають Незатверджений Оновлений?
Якщо так, то там я теж дивився. Дійсно немає.

[Ґонта]

Передивився Антоненка-Давидовича.
Про чергування у нього немає (ну, він же ж не довідник писав), але є цікавий абзац щодо літери "ґ". Зверніть увагу, що це було писано тоді, коли ця літера у нас була не в пошані:

[quote]Як відомо, є багато українських прізвищ, які мають усередині чи наприкінці, а то й на початку звук г (h) і закінчення -га, приміром: Волоцюга, Чепіга, Стрига тощо; в давальному відмінку однини вони закінчуються на -зі: Волоцюзі, Чепізі, Стризі. Але трапляється в нас чимало прізвищ із проривним ґ (g): Дзиґa, Peґa, Ломиґа та ін., які в давальному відмінку однини мають уже закінчення -дзі: Дзидзі, Редзі, Ломидзі. Отже, постає питання, яке з цих двох закінчень ставити в давальному відмінку однини, коли прізвища обох груп у називному відмінку однини пишуться за сучасним правописом тільки з г? Тут не дасть собі ради навіть людина з вищою освітою й феноменальною пам'яттю, бо годі охопити всі можливі українські прізвища з цими двома сумнівними звуками. Автор передмови І. Варченко й видавництво «Радянська школа» мусили вдатись до скасованої літери й користуватись нею, щоб висловити точно думку. Переконатися в цьому показовому факті може кожний читач, розгорнувши 24 сторінку названого вище «Довідника українських прізвищ».[/quote]

Фактично тут між рядків можна знайти інформацію про необхідне нам чергування. Просто на той час (час написання роботи "Як ми говоримо") за тогочасним правописом загальних іменників, що закінчувалися на -ґ або -ґа фактично не існувало, зате існували власні іменники - прізвища - що закінчувалися на -ґа, які у місцевому та давальному відмінках все ж таки мали "-дзі".