Про чичері (чічері, чечері) та про когутя

[Танка]

Ось текст народної пісні:

Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Я би тобі чесала, чесала, чесала,
Коби мамка не знала, не знала, не знала.
Мати буде дивити, дивити, дивити,
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.
Ой Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя,
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
На ти ружу червлену, червлену, червлену,
Розмаринку зелену, зелену, зелену.

Як правильно: чичері, чечері, чічері? І що це означає?
Траплялося бачити початок другого рядка у такому вигляді: Розчеши-мя кучері, кучері, кучері. Але, здається, варіант розчеши ми більш прийнятний і правильний.
А тепер про когутя. Якщо про когута йдеться (а, звісно, про нього), то у родовому відмінку було б когута. Тоді як буде у називному звучати згаданий в пісні півень: когуть?
Майнула думка про когуття (певну кількість чого-небудь однорідного, на кшталт лахміття, паліччя тощо). А чому б і ні? Просить хлопець зарізати йому півника, та не одного - хлопець молодий, здоровий...
/yahoo.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":yahoo:" border="0" alt="yahoo.gif" />

Тоді у називному - когуття, у родовому - також когуття. З подвоєним Т.
Тим більш, що пригадуються ще такі рядки з народної пісні про Марусю
Як когуття запіє, запіє, запіє,
Вставай рано, Маріє, Маріє, Маріє.

[Листопад]

Пані Танко, якщо чесно, то не знаю, однак посмію висунути свою версію.
Якось читала за радянського дипломата Чичеріна, і в л-рі йшлося також про походження його прізвища. Запам'ятала, що це щось на зразок "Вєтров". Подивилася зараз у Даля. Так і є. "Чичер, чичера" - це холодний осінній вітер із дощем (діал.). Але, можливо, що це старослов'янське слово, забуте нині. До того ж, цілком логічно: вітер розвіяв, сплутав легіневі кучері, і він просить їх розчесати. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Щодо когуття, то я чомусь завжди чула в цій пісні якраз правильне закінчення - "когута".

[Танка]

Подивилася зараз у Даля. Так і є. "Чичер, чичера" - це холодний осінній вітер із дощем (діал.). Але, можливо, що це старослов'янське слово, забуте нині. До того ж, цілком логічно: вітер розвіяв, сплутав легіневі кучері, і він просить їх розчесати. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Щодо когуття, то я чомусь завжди чула в цій пісні якраз правильне закінчення - "когута".

Пані Листопад, я чула пояснення Юрія Рибчинського, що це слово є синонімом слова
мжичка (дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ).

А мені чується все-таки когутя (когуття?), та й наступний рядок закінчується на люблю тя - рима.

[Savo]

З кoгутям (не когуттям) усе доволі просто, пані Танко. Це діалектний іменник ІV відміни на кшталт теля, гуся, лоша тощо. Когутя кажуть і в нас, на Закарпатті. А ще кажуть паця (підсвинок), свинча, кача (каченя) і под.
З чічері/чичері складніше. Цей діалектизм, можливо, слід пов'язувати зі словом чічка, що має, крім відомого значення "квітка" й сему "гарна, пишна дівчина".
У румунській мові є слово сhíсíură зі значенням "іній, паморозь". Тільки як його приплести до дівчини, не знаю. Спробую ще покопатися.

[Листопад]

Пані Листопад, я чула пояснення Юрія Рибчинського, що це слово є синонімом слова
мжичка (дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ).

ЧИЧЕР - м. чичера ж. тул. орл. тамб. ряз. резкий, холодный осенний ветер с дождем, иногда и со снегом; хижа, мжичка.

У румунській мові є слово сhнснură зі значенням "іній, паморозь". Тільки як його приплести до дівчини, не знаю.

В Иркутске чичер означает холод, мороз (тут).

Дивний збіг - де Румунія, а де Іркутськ /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />.

[bhagavan]

Не знаю як з експертної точки зору, але з "споживчої", то "чичері" там лише тому, щоб потім "кучері" гарно співалось /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />.

Чи може ви ще й "шиді-риді-дана" будете в словниках шукати?