Форум Словник.UA

Знайшов у словнику слова: КОСЯ, -і, ж., дит. Кінь, коняка; ПАЦЯ, -і, ж. 1. дит. Порося. Але не знайшов КУЦЯ - свиня, МЕНЯ - корова. Нема й ПАПИ - хліба, МОНЯ - молока.
Пропоную пригадати інші слова дитячої мови. І КИЦЯ, -і, ж., розм. Пестлива назва кішки - чомусь визначене уже не як дитяче слово.

Ви порушили дуже цікаву тему, пане Валентине. Ось дещо пригадав зі свого дитинства, дитинства свого сина та книжок:
биця, биня, миня — корова, бик, теля;
базя, биря — вівця, баран, ягня;
цюця — пес, собака, цуцик;
вова — вовк;
гуля — голуб;
тютя — курка, курча;
тася, утя — качка;
коко — яйце;
моня — молоко;
дюдя — холоднеча; холодно;
вава — рана; боляче;
жижа — вогонь; гаряче;
льоля — сорочка;
люля — колиска, ліжко;
кака — бруд, сміття;
бека, ляка — гидота;
бусі, бубусі — падати;
гулі — гуляти.
Коли ще щось спаде на думку, то неодмінно допишу.

Думаю, незайвою буде тут стаття з енциклопедії "Українська мова":
[quote]ДИТЯ́ЧА ЛЕКСИКА — невелика група простих для вимови слів, якими користується дитина у ранній період розвитку (з кін. 1-го до кін. 2-го року життя) до засвоєння загальновживаної мови. Включає: а) звуконаслідувальні слова (власне звуконаслідувальні: бух, няв, кум-кум; звуконаслідувальні слова у значенні загальновживаних: бі-бі — машина, гав-гав — собака); б) спотворені слова: пинка - спинка, лісіцьок — рушничок; в) специфічно дит. слова (загальнопоширені: папа — хліб, келя — цукерка та ін.; індивідуально створювані: голь-голь — соска, ака — пташка). Характеризується багатозначністю (киця — власне киця, шерсть, волосся; мась — власнем'яч, а також речення — Кидай мені м'яча, коти м'яча, дай мені м'яча), ситуативністю (актуалізується тільки при візуальному сприйманні предмета), морфол. неоформленістю, зрозумілістю порівняно невеликій групі людей.
Н. Я. Дзюбишина-Мельник.[/quote]

До речі, тема перегукується з цією.

Дмитро писав: ↑

Суб січня 30, 2010 12:09 pm

Ви порушили дуже цікаву тему, пане Валентине. Ось дещо пригадав зі свого дитинства, дитинства свого сина та книжок:
биця, биня, миня — корова, бик, теля;
базя, биря — вівця, баран, ягня;
цюця — пес, собака, цуцик;
вова — вовк;
гуля — голуб;
тютя — курка, курча;
тася, утя — качка;
коко — яйце;
моня — молоко;
дюдя — холоднеча; холодно;
вава — рана; боляче;
жижа — вогонь; гаряче;
льоля — сорочка;
люля — колиска, ліжко;
кака — бруд, сміття;
бека, ляка — гидота;
бусі, бубусі — падати;
гулі — гуляти.
Коли ще щось спаде на думку, то неодмінно допишу.

А додам лише, що моя бабуся казала дітям на "холодно" -- ЗЮЗЯ.
Sova: "До речі, тема перегукується з цією." (сиду-лету...)
але, як на мене, не варто їх об"єднувати...

"Пік-Пік" - гаряче

ласочка писав: ↑

Суб січня 30, 2010 5:16 pm

"Пік-Пік" - гаряче

У нас "жижа"
Цукерка - цєця, цєцьо

ласочка писав: ↑

Суб січня 30, 2010 5:16 pm

"Пік-Пік" - гаряче

У нас ще піць-піць.

Черепаха писав: ↑

Суб січня 30, 2010 5:00 pm

але, як на мене, не варто їх об"єднувати...

Та я, власне, й не збирався /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Цяця - іграшка, усе хороше.
Гама, гамати - їжа, їсти

Валентин писав: ↑

Суб січня 30, 2010 7:02 am

Знайшов у словнику слова: КОСЯ, -і, ж., дит. Кінь, коняка; ПАЦЯ, -і, ж. 1. дит. Порося. Але не знайшов КУЦЯ - свиня, МЕНЯ - корова. Нема й ПАПИ - хліба, МОНЯ - молока.
Пропоную пригадати інші слова дитячої мови. І КИЦЯ, -і, ж., розм. Пестлива назва кішки - чомусь визначене уже не як дитяче слово.

Дивно, що ПАПО - не впевнена, що пишу правильно (а вимовляється ПАПУ) - так називався хліб в дитячій мові мого болгарського дитинства.

Танка писав: ↑

Нед січня 31, 2010 10:50 am

Валентин писав: ↑

Суб січня 30, 2010 7:02 am

Знайшов у словнику слова: КОСЯ, -і, ж., дит. Кінь, коняка; ПАЦЯ, -і, ж. 1. дит. Порося. Але не знайшов КУЦЯ - свиня, МЕНЯ - корова. Нема й ПАПИ - хліба, МОНЯ - молока.
Пропоную пригадати інші слова дитячої мови. І КИЦЯ, -і, ж., розм. Пестлива назва кішки - чомусь визначене уже не як дитяче слово.

Дивно, що ПАПО - не впевнена, що пишу правильно (а вимовляється ПАПУ) - так називався хліб в дитячій мові мого болгарського дитинства.

В Україні українські діти знають слово "папа" - хліб.

Дитячі слова української мови часто співвідносяться з латинськими: тато і tata, мама і mamma, папа “хліб” і panis “хліб”, вава “болить” і vapulare “бути побитим”, куку “шукай” і occultare “ховатися” (у цих словах по-дитячому повторено перший склад), кака “брудне, погане” і cacare “випорожнятися” тощо.
Усі ці та багато інших збігів з латинською мовою можуть свідчити лише про одне: українська мова в окремих своїх рисах почала формуватися ще дві з половиною — три тисячі років тому́, можливо, водночас із латинською, якщо не раніше. Адже українська мова зберегла багато чого, що вже класична латинь утратила.
http://ivan-yushchuk.livejournal.com/467.html