Сервус

[Natabka]

Сервус, панове! /hi.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":hi:" border="0" alt="hi.gif" />

Я розумію, що це вітання часів Австро-Угорщини не належить до корпусу словника сучасної української мови, та все ж, цікаво стало дізнатися: чи його ще хтось вживає? І наскільки воно зрозуміле для українців, віддалених від цісарської імперії? Я собі так думаю, що серед українців Заходу "сервус" було вітанням міським (міщанським), неофіційним, щоб не сказати сленговим від самого часу запозичення. Тим не менше, ще зараз Плач Єремії співає "Сервус, пане Воргол".

[*****]

Коли вірити "Словареві українського сленгу",
[quote]Сервус - вигук; мол.; зах. Привіт; здоров. - Марічко, дорога, сервус! - так до мене (в мої, скажімо, 45) звертався тільки Андрій (О. Скоробагатько, Тиха-тиха річка Зизань); Сервус, пане Варгол (назва пісні гурту "Плач Єремії"). ПСУМС, 63.
■ Від угор. szervusz! або польськ. serwus! - привіт![/quote]

А "Словник львівського балаку" каже, що "сервус (з мадяр.) - найпоширеніше львівське привітання, яке прижилося за часів Австро-Угорщини".

[Дмитро]

До речі, слово сервус широко вживав у своїх листах до рідних і друзів Василь Стус.
Як бачимо з листів, словом сервус поет не лише вітався, а й прощався. Так само італійці, вітаючись і прощаючись, кажуть слово ciao (чао).