-овання чи -ування?

[lelka]

Досі словники української мови в іменниках на зразок подавали два значення - дії і результату. Сучасні термінознавці обстоюють утворення назв результату/наслідку дії з допомогою суфікса -овання: (дія) і (результат). Чи не є ця конструкція запозиченням з польської і чи варто поширювати її використання в нашій мові?

[*****]

Сучасні термінознавці обстоюють утворення назв результату/наслідку дії з допомогою суфікса -овання: (дія) і (результат).

І не тільки сучасні, пані lelkо. Приміром, Правописний словник Голоскевича подає малювання як дію, а мальовання - як результат (малюнки). Позицію про те, що наросток -ування переважно має значення процесу, тоді як наросток -овання - значення наслідку або матеріалу (наприклад рештування (дія) і рештовання (приладдя), мурування - муровання), висвітлено в посібнику "Наголос в українській літературній мові" (1952 р.). Це ж питання розглядалося в брошурі Ярослава-Богдана Рудницького "Український наголос як функційна проблема" (1946 р.).
Варіювання фіксував ще "Український правопис", що підготував відомий мовознавець Іван Зілінський (1943 р.).
Хоча Російсько-український словник технічної термінології (І. Шелудько, Т. Садовський. - 1928) подає і процес (), і результат () в одному синонімічному ряді.

[*****]

Дещо відшукала в скарбницях наших класиків:
[quote]Виходячи в натовпi, бабуся поглядає на мальовання давнiх лiт, з якого видно браму, навскоси поставлену посерединi; згори книга розпросторює свiтло, i обведена в огнений вiнок (В. Барка. Жовтий князь).[/quote]
[quote]Послав гiнця до богомаза,
Щоб мальовання накупить,
I также розного припаса,
Щоб що було i їсть i пить.
.......................................
Ось привезли i мальовання
Роботи первiйших майстрiв,
Царя Гороха пановання,
Патрети всiх багатирiв... (І. Котляревський. Енеїда).
[/quote]
Микола Аркас "Історія України-Русі":
[quote]Славилися в ті часи ще мінятюри, тоб то дрібні, маленькі якісь образки або мальовання по церковних та инших книжках. До наших часів зберігся, наприклад, образок родини кн. Святослава Ярославича. Се була робота наших, найбільш київських майстрів.[/quote]
Звісно, що в уривках йшлося про картини, малюнки, полотна, тобто результат творчості митця - маль[color=#FF0000]о[/color]вання.

[Дмитро]

Гадаю, віддієслівні іменники на -овання цілком українські. На мою думку, їх можна розглядати як похідні від дієприкметників, а не від власне дієслів, бо цим іменникам притаманний не лише дієприкметниковий суфікс, а й наголос. Наприклад, ми маємо дієслово з'єднати. Дія за цим дієсловом зветься з'єднання, але ж на позначення наслідку цієї дії ми вживаємо іменник з'єднання. Як бачимо, наголос у цьому слові не дієслівний, а дієприкметниковий (пор. з'єднаний). Те саме можна сказати й про похідні від обладнати:
обладнати — обладнаний — обладнання () — обладнання ().
А ось кілька прикладів похідних від дієслів з -ува- (-юва):
устаткувати — устаткований — устаткування () — устатковання (, словники допускають також устаткування);
умеблювати — умебльований — умеблювання () — умебльовання (, словники допускають також умеблювання).
угрупувати — угрупований — угрупування () — угруповання ().
Хоч, Ваша правда, часто-густо іменники на позначення дії та наслідку дії не різняться ні наголосом, ні формою. Обговорювана модель творення віддієслівних (віддієприкметникових) іменників трапляється сьогодні дуже рідко, проте зовсім відкидати її, як на мене, не слід.