Очільник

[Основознавець]

Не так і віднедавна все ширше вживається слово очільник (той, що очолює). Мене цікавило, чим воно гірше за голову. Так от, як виявилось, це з іншої опери. Мало хто знає, що між керувати і управляти, є різниця, тому правлення всіх управлінців на керівників — помилка. Вочевидь, це походить од американської економічної практики акціонерних товариств (акціонер (англ. shareholder) — очолює, генеральний директор (англ. executive director) — керує). Хоча й управлінець невдала конструкція з погляду нашої мови, її все-таки часто-густо уживають. Однак на його пуристичну заміну з'явився отой самий очільник. Чи це русофобія?

У тенетах інформації про це не так і багато, однак розібратись варто. Що про це думає товариство, чи слід робити таку заміну?

[Мавка]

З порад професора Пономарева:
[quote]Слово "очільник" утворено від дієслова "очолювати", тобто, керувати, бути на чолі. Воно не суперечить законам українського словотвору і згодом з'явиться в словниках.[/quote]
Однак чільник (той, хто на чолі чогось) - більш уживане слово. Хоча право на життя мають обидва варіанти.

[lelka]

Мушу визнати, що траплялося чути тільки у значенні "керівник, голова", але не "управлінець". Що ж до , то помітила якраз протилежну тенгденцію. У мові галицьких ЗМІ воно з'явилося раніше, але тепер його повсюдно замінюють префіксованим утворенням, що, зрештою, цілком зрозуміло: - від , - від , - від . На мою думку, має всі права на існування в нашій мові.

[ruslan4]

Мушу визнати, що траплялося чути тільки у значенні "керівник, голова", але не "управлінець". Що ж до , то помітила якраз протилежну тенгденцію. У мові галицьких ЗМІ воно з'явилося раніше, але тепер його повсюдно замінюють префіксованим утворенням, що, зрештою, цілком зрозуміло: - від , - від , - від . На мою думку, має всі права на існування в нашій мові.

Так, дійсно Очільник − добрий наш відповідник у значенні «керівник, голова» − як похідна від очолювати.

Не знаю, як там і що було в галицьких виданнях, але слово ЧІЛЬНИК прийшло не на заміну чужослову «менеґєр» :)
а як відповідник іншому запозику − фронтмен! (у співочих гуртах)
При чому є статеве розрізнення.
Коли це особа жіночої статі − то це не фронтменка − що взагалі дурня, бо ж мала би бути фронтВУменка :)
а − ЧІЛЬНИЦЯ гурту.
Ось і маємо гарну пару ЧІЛЬНИК / ЧІЛЬНИЦЯ − тобто той, хто стоїть на чільній , чоловій − себто передній смузі підмостків.

Тому ЧІЛЬНИК гурту − не обов'язково є його ОЧІЛЬНИКОМ, себто керівником, діловодом, «худруком» :)

[Savo]

Ось і маємо гарну пару ЧІЛЬНИК / ЧІЛЬНИЦЯ − тобто той, хто стоїть на чільній , чоловій − себто передній смузі підмостків.
Тому ЧІЛЬНИК гурту − не обов'язково є його ОЧІЛЬНИКОМ, себто керівником, діловодом, «худруком» /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Не відкидаючи попереднього етимологізування, все-таки насмілюся висловити інше бачення.
Очевидною є похідність іменника чільник від прикметника чільний. Ось його значення:

ЧІЛЬНИЙ, а, е. 1. Який вважається центральним, найвиднішим; головний. Бенкет ще ледве почався і йде якось мляво, видко, що гості мало знайомі межи собою і почуваються ніяково під увагою почесного триклінія чільної частини світлиці (Леся Українка, III, 1952, 447); На чільному місці, де була колись церква, будується Будинок культури (Іван Ле, В снопі.., 1960, 57); В кабінеті — суворий порядок, симетрія. Начільному місці — батьків портрет (Мам., Тв., 1962, 403); Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола, за яким, наче в президії зборів, засідали медичні світила (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 98).
2. із сл. місце, перен. Важливий за своїм значенням; передовий. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Серед них чільне місце посідають мистецтво і література (Мист., 5, 1968, 8); Високою майстерністю відзначається робота Л. Химченка «Рубач металу» ..В творчості робітника чільне місце посідає також портретна різьба (Вітч., 5, 1962, 217); Основою основ важкої індустрії є чорна металургія. В її неухильному піднесенні завжди займала чільне місце Радянська Україна (Радянська Україна, 1.ХІІ 1953, 1).
3. перен. Який виділяється серед інших; видатний. Щодо бойківського діалекту, то він також: ще від 1848 р. досить виразно проблискує у творах тодішніх чільних галицьких письменників (Іван Франко, XVI, 1955, 340); [X уса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься «римський громадянин» (Леся Українка, III, 1952, 173); Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об'єднань, земських союзів та союзів міст (Юрій Смолич, V, 1959, 10).
4. буд. Який становить передню частину будівлі. Вздовж чільної і причілкової стін стояли лави, а на покуті — стіл (Нар. тв. та етн., З, 1969, 44).

Тож іменник ЧІЛЬНИК цілком правомірно успадковує семантичний обсяг твірного прикметника й може уживатися на позначення особи, що має вказані в наведеній вище словниковій статті ознаки, властивості. Крім хіба що останнього, спеціального, значення.