І.Нечуй-Левицький "Хмари"
Жельман = зельман — старовинна народна гра, різновид весняного хороводу; «їде, їде Зельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо церкви; назва, можливо, пов’язана з якоюсь історичною особою, яка із ключаря-орендаря, що відмикає церкву, перетворилася на міфічного ключаря, що відмикає весною небо і сонце; у нього вірили наші предки, як у силу пробудження весняної природи, пop. вірш Б. І. Антонича «Зельман»:
[quote]Закрутився світ безкраїй,
зелень на землі й на небі.
Ой, дівчатам заплітають
у волосся сонця гребінь.
День зелений, день хрещатий,
герці радісних лошат.
В пісні важко передати
те, чим крилиться душа.
Їде Зельман білим возом,
тропарями дзвонить ранок.
Ой, скажи, весільна лозо,
чому в серці хмільно й п’яно.[/quote]
...крилиться душа...
