Жданки/жданики

[Мавка]

У "Знаках української етнокультури" В. Жайворонка натрапила на цікаве (як для мене слово): жданки (жданики). Це те, на що дуже чекають, на що сподіваються, про що мріють. От і серед народу зародилися фразеологізми жданки розгубити – не дочекатися, втратити надію на можливість дочекатися кого-небудь; годувати жданки – обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконати обіцянки.
[quote]Я вже й жданики поїла, а тебе все немає.

Ждали, ждали, та й жданки розгубили.

Ми ждали, ждали твоєї помочі, та й жданики поїли! [/quote]
В Етимологічному словникові подибала ще одне споріднене слово - підж[color=#FF0000]о[/color]д (до слова, його фіксує і "Словарь..." Бориса Грінченка):

[Selyd]

Часто використовувався тільки один вираз "жданики поїли". Донбас.
А зараз вже десятки років не чув.

[Святослав]

Є ще в нас (Дніпропетровщина) такий вислів: "Усі жданики прождав". Коли хтось когось жде й недождеться.