Відзігорний, видзігорний...

Тут ви можете обговорити різні аспекти розвитку, використання та ін. української мови.

Модератори: Танка, vitaly1, Листопад

Відповісти
Танка
Людина-енциклопедія
Повідомлень: 1889
З нами з: Сер березня 04, 2009 6:12 pm

Відзігорний, видзігорний...

Повідомлення Танка »

Знов цікаве слово від Докії Гуменної ("Дар Евдотеї"):
Я боялась людей, була мовчазна, нешвидка на відповіді, невторопна. Посилає кудись батько. Я не знаю, де, я не знаю, як! – На кінці язика! – гукає батько. А в мене зараз язик прилип до піднебіння і не повертається до відзіґорної розмови.

Тут знайшла, що відзігорний - значить франтуватий.


Етимологічний словник української мови Мельничука:
[quote]відзігОрний] «кокетливий», [видзіґОрний] «гострий на язик» Па, [фіціґорний] «кокетливий, підлабузливий»; – неясне; спроба виведення від рум. fiteci... [/quote]
У Словничкові оригінальних слів із лексикону мовців Брусилівщини наводять:
Видзігорний, відзігора (про людину) – такий, що сильно виставляється, задається, нав´язується.
Та такий уже видзігорний – скрізь пристане, допнеться, причепиться, як пролетар.


А ось ще приклад вживання цього слова:
[quote]Ти, Одіссею, в журбі відзігорній...
Музика нас у незнане вела,
Музика стріне в юдолі пречорній.

Дмитро Кремінь "Одіссей у пустелі"[/quote]



Відповісти