Відзігорний, видзігорний...
Додано: Суб квітня 07, 2012 6:03 am
Знов цікаве слово від Докії Гуменної ("Дар Евдотеї"):
Я боялась людей, була мовчазна, нешвидка на відповіді, невторопна. Посилає кудись батько. Я не знаю, де, я не знаю, як! – На кінці язика! – гукає батько. А в мене зараз язик прилип до піднебіння і не повертається до відзіґорної розмови.
Тут знайшла, що відзігорний - значить франтуватий.
Етимологічний словник української мови Мельничука:
У Словничкові оригінальних слів із лексикону мовців Брусилівщини наводять:
Видзігорний, відзігора (про людину) – такий, що сильно виставляється, задається, нав´язується.
Та такий уже видзігорний – скрізь пристане, допнеться, причепиться, як пролетар.
А ось ще приклад вживання цього слова:
Я боялась людей, була мовчазна, нешвидка на відповіді, невторопна. Посилає кудись батько. Я не знаю, де, я не знаю, як! – На кінці язика! – гукає батько. А в мене зараз язик прилип до піднебіння і не повертається до відзіґорної розмови.
Тут знайшла, що відзігорний - значить франтуватий.
Етимологічний словник української мови Мельничука:
[quote]відзігОрний] «кокетливий», [видзіґОрний] «гострий на язик» Па, [фіціґорний] «кокетливий, підлабузливий»; – неясне; спроба виведення від рум. fiteci...[/quote]
У Словничкові оригінальних слів із лексикону мовців Брусилівщини наводять:
Видзігорний, відзігора (про людину) – такий, що сильно виставляється, задається, нав´язується.
Та такий уже видзігорний – скрізь пристане, допнеться, причепиться, як пролетар.
А ось ще приклад вживання цього слова:
[quote]Ти, Одіссею, в журбі відзігорній...
Музика нас у незнане вела,
Музика стріне в юдолі пречорній.
Дмитро Кремінь "Одіссей у пустелі"[/quote]