Змерзти - не замерзти. Пишу, а редактор креслить червоним перше слово. Друге не креслить. Чому? останнім часом помічаю, що замість слова ЗМЕРЗТИ пишуть ЗАМЕРЗТИ. Але це різні слова і з різними значеннями.
Грінченко пише: Змерзти, -гну, -неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. Ном. № 1582. О, та й змерз же я цупко! Кв. Драм. 5. Зняв шапку, привітався... «Змерз», каже. МВ. ІІ. 26. Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги. Чуб. III. 431.
А про замерзти подає так: Заме́рзти Cм. замерзати. Замерза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. заме́рзти, -зну, -неш, гл. Замерзать, замерзнуть. А виглядай мене, сестро, як будуть о Петрі сині озера замерзати. Мет. 435. Болото сю зіму не замерзала. Хата, 169. Так замерзло, що хоч тури гони. Ном. № 645.
Змерзти
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Змерзти
Гадаю, що ЗАМЕРЗТИ замість ЗМЕРЗТИ вживається під впливом російської, де, здається, вже щезло СМЕРЗНУТЬ. От пересічний мовець і каже ЗАМЕРЗНУТИ, бо російською ЗАМЕРЗНУТЬ. А він російську значно частіше чує з радіо і телебачення, частіше бачить на папері і у Інтернеті.
Змерзти
Тю..., а я ж був думав, що ЗМЕРЗТИ се те що вже відбулось, а ЗАМЕРЗТИ се те що відбувається зараз (процес)? А воно он як все заплутано у редакторів.
Змерзти
Проглядається ще така залежність: живий змерз, а неживий замерз. А коли живий замерз - то замерз на кістку, - перетворився на неживого.
Змерзти
Гадаю, що плутанина й справді виникає через російське думання. Відомий мовознавець Олександр Пономарів розглядає цю паронімічну пару в своїй книжці "Культура мови":
З далекого дитинства пригадалася мені цікава словосполука: дієслово змерзнути, поєднане за допомогою прийменника у (в) з іменником у знахідному відмінку — я змерз у ноги, у руки, у голову тощо. Тепер найчастіше кажуть у мене змерзли ноги, руки (змерзла голова), забуваючи навіть про те, що з мені такі конструкції звучать органічніше — мені змерзли ноги, руки (змерзла голова).
[quote]Обидва ці слова походять від одного кореня, проте їх не можна вживати одне замість одного. Замерзнути означає «стати твердим від холоду, перетворитися на кригу; згинути від холоду»: «Замерзло поле скрізь» (Є. Гребінка); «Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода» (В. Сосюра); «Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу» (Панас Мирний). А змерзнути — це відчути холод: «Змерзла ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься» (Г. Квітка-Основ’яненко); «Зима не здавалась. Вівдя задмухала на світло. — Дивіться, як парує! Хіба ви не змерзли?» (М. Хвильовий).[/quote]
З далекого дитинства пригадалася мені цікава словосполука: дієслово змерзнути, поєднане за допомогою прийменника у (в) з іменником у знахідному відмінку — я змерз у ноги, у руки, у голову тощо. Тепер найчастіше кажуть у мене змерзли ноги, руки (змерзла голова), забуваючи навіть про те, що з мені такі конструкції звучать органічніше — мені змерзли ноги, руки (змерзла голова).
Змерзти
В селі був невеличкий ставок.
Вода в ставку так замерзла, що аж лід тріснув і просів.
Зима була така люта, що горобці замерзали.
В хаті була чималенька груба. Ось мамине -
Ич як змерз, погрійся біля груби.
Казали Змерз як цуцик.
Змерз тимчасово.
Замерз назавжди.
Вода в ставку так замерзла, що аж лід тріснув і просів.
Зима була така люта, що горобці замерзали.
В хаті була чималенька груба. Ось мамине -
Ич як змерз, погрійся біля груби.
Казали Змерз як цуцик.
Змерз тимчасово.
Замерз назавжди.