Святослав писав: ↑Сер серпня 01, 2012 9:48 am
Як на мене, то викидання слова "вищий УЧБОВИЙ заклад", на основі відсутності слова УЧБА, в цій статті не є переконливим. Не буду, звісно, сперечатися з паном Пономарівом, але чому не може бути в укр. мові УЧБИ? Адже є слово УЧИТИ, а відтак, за прикладом утворення ЛІЧИТИ-ЛІЧБА, БОРОТИ-БОРОТЬБА, ГАНИТИ-ГАНЬБА тощо, хіба не може бути утворена ся сама УЧБА?
Питання не в тому, може чи не може БУТИ. А в тім, що досі НЕМА (й не було), а з абревіатури виводиться. Тобто курча вродило курку.
Утім є тут-таки й інший бік, принаймні на мій суб’єктивний погляд.
Колись, ще на початках своєї редакторської праці (якраз тоді й з’явився відомий довідник О.Пономарева), я цілком перегородив вузу шлях на сторінки газети, яку вичитував. Постійно відвойовував право на життя призабутого українського відповідника виш. І затятість таки не була марною. За кілька років у закарпатських ЗМІ виш став майже звичним скороченим відповідником вищого навчального закладу. На вуз було начеплено ярлика невдалої кальки й відсунено на периферію вжитку в пресі й на телебаченні. Утім, попри актуалізацію вишу, з розмовного мовлення українців не зник і вуз. Та й не лиш із розмовного. Вживають його і науковці, не зник він з ділової документації, та й у ЗМІ подибуємо.
Я теж став менш категоричним у ставленні до цього російського ПРЯМОГО переймання. Так, переконаний, саме прямого переймання, а не кальки. І саме як пряме запозичення ця абревіатура має право на життя. Чому так вважаю? Та хоча б тому, що українська знає випадки, коли скорочення не перекладаються в кожному компоненті, а засвоюються так, як утворилися в мові-донорі. Отаким собі готовим знаком, що напряму співвідноситься з денотатом, поняттям, яке позначає, а не через розшифрування складників. Достатньо згадати НАТО чи ЮНЕСКО.
Є ще в нас, до речі, дот – таке саме пряме переймання з російської, як і вуз. І, як на мене, сміховинним видається намагання укладачів СУМа причесати його українським гребінцем, перекладаючи нейтральний російський прикметник огневая стилістично маркованим в нашій мові – огнева.
До чого веду? До думки Шевельова, правда, дещо перефразованої й не щодо правопису. Мабуть, не варто ставити собі за мету будь-що воювати з тим, що в мові усталилося й широко вживається. Відроджуючи одну лексему, не обов’язково занапащати іншу, хай і запозичену. Так, я і далі віддаю перевагу вишу, рідше – ВНЗ, проте стежинку став залишати і вузу. Що має потугу до життя – виживе.