Чи є в українській мові слово "возлюбити"? У словниках не знайшла. Напевно, процитоване (виділене) слово належить Кулішеві: [quote]Очевидно, Кулішів “кордоцентризм” пов’язаний з ідеєю людинолюбства, з його уявленням, що “найперше діло для писателя - возлюбити ближнього, яко себе самого” ( “Предисловие издателя”) . Володимир Панченко "Неубієнна література"[/quote]
На перший погляд російський префікс [color=#FF0000]воз-[/color] переходить в український [color=#FF0000]з-[/color]: [color=#FF0000]воз[/color]ненавидеть - [color=#FF0000]з[/color]ненавидіти [color=#FF0000]воз[/color]любить -[color=#FF0000]з[/color]любити (цей варіант поряд з улюбити фіксують словники) [color=#FF0000]воз[/color]ликовать -[color=#FF0000]з[/color]радіти [color=#FF0000]воз[/color]будить - [color=#FF0000]з[/color]будити Але ж не завжди, бо маємо й інші приклади: [color=#FF0000]воз[/color]родить -[color=#FF0000]від[/color]родити [color=#FF0000]воз[/color]дать - [color=#FF0000]від[/color]дати
Слова із префіксом воз- (вос-) і в українській, і в російській мовах мають старослов'янське походження. Тож цей префікс старослов'янський. Інша річ, що чимало слів із цим префіксом у російській мові стали буденними: возмущаться, возглас, возбуждать, возводить, воздух, восток та ін. Тим-то й префікс, на перше око, видається російським. Але це не так. До запозичень зі старослов'янської в українській мові належать також слова з префіксами пред-, со-: представляти, соратник, союз і т. д. Усі вони властиві переважно писаній мові. До речі, союзові в українській мові є чудовий відповідник — спілка, який лунає сьогодні дедалі рідше. А шкода... Навіть відповідно до радянських канонів мови правильно було говорити молодіжна спілка, професійна спілка, Спілка письменників і т. д. Сьогодні ж спілок майже нема. Самі союзи. Чи не всі старослов'янізми є в староукраїнських словниках, зокрема й у цьому. Майстри українського слова вживали й уживають старослов'янізмів, коли хочуть надати мові урочистості. Або ж для сарказму. Але завжди треба пам'ятати, що тут можна передати куті меду, і вийде не урочисто, а кучеряво. Певно, в тій праці, з якої, пані Танко, Ви навели уривок, повно старослов'янізмів. Це видно з назви, бо неубієнний — це теж старослов'янізм, до того ж вельми-вельми рідкісний, як на сьогодні, бо слова невмирущий, безсмертний нічим не поступаються йому.
У перекладі Біблії Івана Огієнка на місці російського (синодальний переклад) жодного разу немає (власне, перекладач таким словом узагалі не послуговується). Натомість є слова: — 32 рази; — 7; — 5; — 1; — 1; — 1. Не знайшов я його й у перекладі П. Куліша, хоч його ще за життя критикували за надмірне вживання церковнослов’янізмів у перекладі Біблії.
Щодо фрази «», то вона, очевидно, поклакається до Євангелія від Івана (13:34). У російському перекладі вона звучить так:, в українському П. Куліша: , а І. Огієнка: Також (Від Івана 15:12): У П. Куліша: І. Огієнка:
