...дзвони б’ють самодзвонно, бо це духи матерії,
Дзвони б’ють невгамовно,
кличуть чудо містерії,
дзвони б’ють срібнотонно,
струмінь радісних слів,дзвони б’ють, гармонійний воскресає двоспів.
Дзвони грають шовково, осяйно, барокково,
дзвони грають, вся земля на привіт поспіша
дзвони грають шовково, будять Сонячне Слово,
дзвони грають, бо моя воскресає душа.
Богдан-Ігор Антонич "Воскресіння"
Яке чудове слово - "двоспів" (дует). Шкода, що його не фіксує СУМ.
Ось що пояснює Олександр Пономарів
Протягом багатьох років боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» на мовному фронті одним із найтяжчих злочинів наших мовознавців уважалося те, що вони хотіли замінити іншомовні слова «штучно вигаданими» українськими і в такий спосіб збити народ з магістрального шляху будівництва комунізму на манівці хуторянства. Звичайно, коли чуже слово разом з поняттям увійшло в мову, підпорядкувалося її фонетичним та граматичним законам і належно виконує спілкувально-називну функцію, його не варто викидати лише на підставі походження. Та це не означає, що поряд з ним не може виникнути (як семантична чи словотворча калька) власне український синонім: вертикальний — прямовисний, горизонтальний — поземний, дует — двоспів, журнал — часопис, паралельний — рівнобіжний, прогрес — поступ, процент — відсоток, тротуар — хідник, фактор — чинник, фонтан — водограй, фотокартка — світлина тощо. Такі синонімічні пари співіснують у мові, збагачуючи її виразово-значеннєві засоби