Мукачів/Мукачево/Мукачеве

[Savo]

Болісна тема – унормування власних назв. Практично повсюдно в центральних засобах масової інформації вживають третього варіянта назви цього давнього закарпатського міста. Чомусь уважається, що відмінювати його слід за прикметниковим типом, хоч жоден мукачівець не скаже, що живе у Мукачевім. Чи ще ліпше – у Мукачевому. Бо звик жити в Мукачеві. Як усі його предки. Найдивовижніше, що ця тенденція запанувала, утвердилася в роки незалежної України. Невже ця назва видається нашим кодифікаторам українськішою проти споконвічного топоніма?
А вам як здається, поважне товариство?

[Лаврін]

Не всі предки жили , хіба ті, що за Союзу жили. А ті, що раніше були під угорцями, словаками, гадаю, жили таки (чи МукачЕвому?).
Потрібен час, щоб людям то відкрилося.
А взагалі-то українське Закарпаття – вельми специфічний край. І завжди він був такий...

[Savo]

Не всі предки жили , хіба ті, що за Союзу жили.

Даруйте, а що дає вам підстави таке твердити?
Бо мені, наприклад, про споконвічність форм у Мукачеві, Мукачева (а не в Мукачевому, Мукачевого) дозволяють говорити місцеві пам’ятки писемності, зокрема з 16, 17 століть, які довелося досліджувати в роки аспірантури.
І ще одне. Чому, на вашу думку, не кажуть зі Львовова чи у Львововому, а зі Львова, у Львові (таких прикладів, узагалі, – безліч)? Адже назву цього славного і не менш давнього, ніж Мукачево, міста творено так само присвійним суфіксом.
Тільки вокалізм у наростках різний – результат чергування, яке можете спостерегти й у сучасній мові. Приміром, Тетерів – Тетерева. Думаю, ви би більше йняли віри слушності вживання саме форми Мукачево, якби зважили на той факт, що на Закарпатті населених пунктів із кінцівкою -во набереться з сотню.
Насправді, все логічно, якщо знати, що в місцевих народних говірках і дотепер присвійні назви середнього роду творять саме з такими кінцівками: кажуть, наприклад, тото Васильово поле, або ж іще Васильовой (Васильовоє) поле тощо. Чи ці форми теж будете схильні вважати за вплив радянщини?
До речі, навіть дослідник М. П. Янко (автор "Топонімічного словника України", який, до речі, є у КУМі – можна собі стягти), хоч і подає гаслову форму Мукачеве (паралельно з Мукачів), закінчує цю статтю таким ось реченням: "У наш час невиправдано замінено іменникову форму назви на прикметникову", с.127. Зважте, саме у наш час.

в МукАчевому (чи МукачЕвому?

Щодо цього розкажу вам майже анекдотичну історію. Років десять тому на українському радіо "Промінь" була передача "Пан або пропав". Відповідали слухачі на конкурсні запитання й вигравали дрібні призи. От, пригадую, запитують, як зветься річка, що протікає на Закарпатті?
Відповідає дівчина: "ЛаторИця".
"Молодець! – каже їй ведучий, – тільки правильно буде ЛатОриця".
Насправді, річка, яка, до слова, тече саме тим МукАчевом, називається ЛАториця... /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

А взагалі-то українське Закарпаття – вельми специфічний край. І завжди він був такий...

Отут із вами цілковито погоджуюся /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Лаврін]

Мукàчеве - мiсто обласного значення в Закарпатській області.
Засновано в 896 році. Населення 81.637 тис. осіб.
Українською , русинською , російською , угорською [мункаач], словацькою і чеською [мyкaчeвo], польською [мyкaчeвo], німецькою [мункач], на їдиш .
http://uk.wikipedia.org/wiki/Мукачеве
Одне слово, скільки національностей на Закарпаття, стільки своїх ориґінальних форм уживання топоніма .

Так само, зрештою, як і Львів: (анг. , рос. , польс. , біл. , лат. , нім. , з 1772 по 1918 - назва - Лємберґ, їдиш לעמבערג, гебр. לבוב)

Щодо специфічності краю (як там був сказав), то чи можна то якось пояснити, чому тут такі сильні впливи... не знаю навіть, як то сказати... російськості, засилля русизмів. Оті – то далекий відгомін славетної колись Русі, за допомоги якого сьогодні намагаються маніпулювати свідомістю людей, абощо?
На виборах там мають підтримку партіїї лівацького спрямування. Незважаючи на географічну віддаленність, відчутні московські впливи.
Можна до певної міри пояснити - Закарпаття лежить на кресах (зрештою, як і Львів), де є впливи різних культур, аж від часу його заснування на перехресті історично сформованих торгових і воєнних шляхів.

пс. Наголошувати „до МукачЕва”, „до КиЄва” тощо, гадаю, звикли галичани.

[Savo]

Знаєте, я вчора зазначив, що форми Мукачевого, Мукачевому запанували в роки незалежності. Це в принципі не грішить проти істини. Утім удома ще переглянув сяку-таку літературу. І, зокрема, надибав варіянт Мукачеве ще в радянських виданнях 1957, 1962 років, у тім числі в УРЕ. Натомість у працях діаспори такої форми не знайшов – вони послідовно уживають Мукачів і відмінюють Мукачева у Мукачеві, як той самий Львів чи Пряшів. Маю на увазі, зокрема, 10-томну "Енциклопедію українознавства", монографію "Карпато-українська держава" П.Стерча тощо. У наших газетах і журналах довоєнного періоду фігурували форми Мукачів, Мукачево. Тож виходить, що Мукачеве з’явилося саме за радянщини...
Щодо різної передачі назви міста – маєте слушність. Крім одного – русинської мови не існує (хіба що так назвати різновид, чи то діалект, української), тож Мукачів – українська форма. А форму Мукачеве таки й далі уважаю надуманою, накинутою людьми, далекими від мого краю і його традицій, зокрема й мовних.
До речі, стаття Вікіпедії навряд чи може бути визнана авторитетною у цім питанні. Єдине, що вона чудово ілюструє, це те, як передає назву цього міста більшість слов’янських мов. Чи закинете й польській, чеській та словацькій уплив російської?
Єдине, що можу ще додати (не переконати, збав Боже) моя покійна прабабця й прадідусь казали "були’сьме у Мукачові", "їду у Мукачово". Як і в Батьово, Грушово, Чинадійово тощо. І я не говорю про відхилення – кажу про історично усталені назви, які вживає абсолютна більшість моїх краян.

Щодо засилля русизмів, правду сказати, не знаю, звідки ви то взяли – їх тут не більше, ніж у будь-якім іншім місті України. А коли зайдете до нашого села, то й узагалі їх не почуєте з уст середнього й старшого поколінь. Молодь, звісно, впливу російської піддається. Врешті, як і всюди в Україні.
Стосовно уподобань виборців, маю вам повідомити, що на попередніх виборах до парламенту перемогу на Закарпатті здобули партії помаранчевого табору, на президентських – Віктор Ющенко. З чого ви взяли, що наш люд схильний до лівої ідеології. Так, у нас нема такої надяскравої одностайної симпатії виборців, як, приміром, у Львові чи Франківську, але тому є своє пояснення. Врешті, ви самі це пояснили, коли казали про симбіоз культур і народів.

Про московські впливи. Вони частково таки є. І це закономірно. Бо йдеться про ті родини, де чоловіки сезонами на заробітках у Росії. А в деяких наших гірських селах – до чверті населення микаються закордонами. Тож годі дивуватися з впливу московського. А ще як зважити, що в горах телебачення приступне переважно лиш сателітне...

Наголошування до КиЄва, МукачЕва – наявні в художньому мовленні, зокрема у відомій пісні, де зумовлюються вимогами ритму й рими.

[Лаврін]

Дякую, Savo, за таку просвіту!
То правда, багато чого невідомо широкому загалові.

Перше гадав, що українською - , а російською - - от і вся різниця була. А уперше від вас почув.

[Savo]

Дякую, Savo, за таку просвіту!
То правда, багато чого невідомо широкому загалові.

Перше гадав, що українською - , а російською - - от і вся різниця була. А уперше від вас почув.

Узагалі, мені приємно, що є ще на цім форумі з ким подискутувати /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[віллі]

Узагалі, мені приємно, що є ще на цім форумі з ким подискутувати /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Надання нових назв селам і містам або їх зміна присутння не тільки теперішнім владителям-українцям Підкарпаття, а була практично завжди присутня в історії цього краю.Австрійці, мадьяри, чехи та словаки завжди придавали назвам міст і сіл на Підкарпатті свій мовний відтінок. Дальше всьго пішли загарбники-комуністи. Вони надали цілому Краю нове поняття "ЗАКАРПАТЬЕ"- це був новий погляд на історію Європи і її територіальну принадлежність. Українці теж залишили Совківську назву без зміни з одною метою: - "Це-ж наше-хоч і ЗаКарпатами".
У 1991 р. Пудкарпатські фатьови проголосили за свою автономію. Лем нові газдови у Київі не дали на ото згоду. Мало того, начали-ся сміховати з рудної мови руснаків, і складати всякі фіглі про місну чилядь.(Русини-то тіж українці тільки дикі). Ушідкі біди у місної чиляді ідуть уд того што не мауть они свого писаного слова. Лем свуй чилядник, та на бисіді свої мамки та утця може свому селу та свому варошу дати правильноє ім'я.

[АндрійKo]

Єдине, що можу ще додати (не переконати, збав Боже) моя покійна прабабця й прадідусь казали "були’сьме у Мукачові", "їду у Мукачово". Як і в Батьово, Грушово, Чинадійово тощо. І я не говорю про відхилення – кажу про історично усталені назви, які вживає абсолютна більшість моїх краян.

А чи вживається в закарпатських говірках "Мукачів"?
Звідки взято, що русинською (говіркою чи мовою - зараз не важливо) буде "Мукачів"?

Далі таке запитання. Якщо в літературній українській мові використовувати автентичну назву "Мукачево", то як це узгодити з правилами літературної мови? За яким зразком відмінювати?

[віллі]

А чи вживається в закарпатських говірках "Мукачів"?
Звідки взято, що русинською (говіркою чи мовою - зараз не важливо) буде "Мукачів"?

Далі таке запитання. Якщо в літературній українській мові використовувати автентичну назву "Мукачево", то як це узгодити з правилами літературної мови? За яким зразком відмінювати?

Не знаю яке становище в українській літературній мові з відміннюванням назв міст і сіл, але я виріс у часи коли на Закарпатті сільські люди говорили: "Боули-сь ме у вариші та там уже нашу мову і ни дуже учути, ушитко лем по-мацкальськи та по-хохляцьки". І якщо ще на кінці 60-их початку 70-их, угорська мова була серед більшості громодян міста у шані і означала ступінь освіти людини, то на початку 80-их
міське населення Мукачева заговорило на російській. Цікаво і те;- якщо людина говорила на літературній українській чи російській мові серед свого повсегденного оточення (часи застою) то вона зразу була відштампована до поляків, мацкалів,чужаків, просто до- ненаших. І навпаки,-якщо хтось користувався русинською мовою на публічних виступах то з цієї люди сміхувались.
І це такі обставини не тільки з мовою.
Кідь зазвідати у місного чилядника: - Котра година? Відповідь буде - київський час;
-Которьій час? Відповіь буде - московський час; - Кулько часув? Відповідь дістанете -середьноєвропейську годину, ту саму що показує годинник у чилядника.