А ось ціла низка прикладів з нашого красного письменства:
[quote]Дивно, що твої товaриші в тюрмі, a ти й досі ні — прокaзaв, жaртуючи, чийсь товстий голос (Панас Мирний);
— Чорта з два просватає! — гукнув тут, як із бочки, чийсь товстий голос (Пантелеймон Куліш);
Очутилась аж тоді, як чийсь товстий голос гримнув біля неї (Борис Грінченко);
Він був здоровий, плечистий дід, трохи сліпий на одно око, без бороди, з довгими сивими вусами, з товстим голосом (Іван Нечуй-Левицький);
Пани грубим, товстим голосом, як куфи, а пані тоненьким, як ті цвіги! (Юрій Федькович);
Маруся покірливо пішла до дверей, але в ту ж мить разом почулося кінське тупотіння, — скакала ніби ціла ватага кінноти, чути було на різні товсті голоси, гукання, і бліде, як смерть, обличчя господині з'явилося на дверях (Марко Вовчок);
Що було старий Магера розженеться помогти знизу співакам на хорах своїм товстим басом, а тут хор саме у ту хвилину заведе щось таке тихеньке, що він тільки потягне голосом, аж люди озирнуться, і замовкне (Осип Маковей).[/quote]
Згоден, що товстий уживається в цьому значенні багато рідше за грубий, але ж уживається. Виходить, що кожен редактор міряє все своєю, тільки йому відомою, міркою, зовсім не зважаючи на досвід класичного красного письменства. Невже інститут редакторів зруйновано в Україні дощенту? Питання, мабуть, риторичне.