Прочитав оповідання. Шукати істину там — це однаково, що шукати чорного кота в темній кімнаті. А що, як його там немає зовсім? Коли б різка (а, може, різець?) була б єдина загадка, то ще можна вдатися до якихось шукань. Але рівень авторської мови відохочує це робити. Помилок хоч греблю гати. Навіть у наведеному реченні є груба помилка — ближчим всього. Треба: найближчим. А з пунктуацією там зовсім кепсько. Тож краще спитатися самої авторки, що вона мала на думці.
Це наше, місцеве, діалект. Отвір, пройма, різка. Граматика оповідання швидше за все пошматована якимсь редактором текстів. Бо дуже все виглядає безглуздо. У "Склянці" таке не прходить.
Зауваги п. Дмитра слушні, але не катигоричні. Рівень не тягне на призерів, але деякі красиві слова він усе ж несе і за це подяка автору і Вам пані Танко, що відшукали і засвітили його, і побажання дійти до фіналу.