Форум Словник.UA

Ось уривок з чудової поезії Богдана Лепкого
[quote]Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки
І вітер у корчах дивними голосами
За літом плаче. З зимна терпнуть руки,
Сміх, радість і життя мандрують ген світами.[/quote]
В Інтернеті є кілька публікацій цього вірша, і всюди з зимна написано окремо. Мовне чуття підказує, що це прислівник, і він має бути написаний разом: ззимна. СУМ цього слова не подає, а спроба знайти приклади його написання привела до цієї строфи того ж таки Богдана Лепкого:
[quote]Лишилась самотня пташина
І знає, що ззимна загине,
Тож сумно крильнями тріпоче —
Не хочу осінньої ночі![/quote]
Тут вже бачимо інший приклад написання.

У видавництві «Дніпро» 2006 року вийшла книжка «Поети молодої музи» (до неї увійшли поезії Петра Карманського, Василя Пачовського, Богдана Лепкого, Степана Чарнецького, Сидора Твердохліба, Остапа Луцького, Михайла Рудницького).
Гортала сторінки цієї книжки, шукаючи в ній слова зимна, з зимна, ззимна. На прикладах вживання прикметника зимний у жіночому роді зупинятися не буду, а от все решта цікаво буде оглянути. Ба більше: варто звернути увагу і на слово зимно – чи немає часом іменника середнього роду зимно (про прислівник зимно мова не йтиме)?
Отже, поступово гортаючи сторінки цієї книжки, наводитиму приклади.
[quote]Щоправда, з тебе вже потіхи нам не ждать,
Надміру ти старий і, бачиш, зимно в тобі...
Та все ще від біди доводиться здіймать
І понести тебе на вулицю на собі.
Василь Пачовський, «До мойого плаща», стор.104

Дрижуча ззимна плакала, ходила
В гарячці понад річкою вночі —
Обида чорна за тобою вила,
Гукали в лісі навісні сичі;
Василь Пачовський, стор.315

Лишилась самотня пташина
І знає, що ззимна загине,
Тож сумно крильнями тріпоче —
Не хочу осінньої ночі!
Богдан Лепкий, стор.397

Мабуть, то не квіти, а душі
Тих квітів, що правди не знали,
Що літом всихали від суші,
А в осінь від зимна зів’яли.
Богдан Лепкий, «Зимою», стор.410

Що діти синіли в хатах
І з зимна костеніли,
Як безприютний хорий птах,
Вони ж їх не огріли...
Богдан Лепкий, стор. 463

Чи знаєш край, де кров, як море, ллється,
Куди не глянь — стоїть при гробі гріб.
Дитина, ніби квіт, нім розів’ється,
Змарніє з зимна, голоду, хворіб —
Чи знаєш край цей?
Богдан Лепкий "Наш міньйон", стор.505

З далеких гір летиш в долину
бистро, нестримно,
Тебе не спинять у дорозі
спека, ні зимно.
Степан Чарнецький, стор.524[/quote]
А от з останньої цитати цілком зрозуміло, що зимно – то є іменник середнього роду.
То, може, і правильно тоді окреме написання з зимна?

Виходить, поки добирала матеріалів, майже знайшла відповідь на своє запитання. Чи ні?
Долучайтеся до обговорення, друзі!

До речі, свій допис я почала з рядків Богдана Лепкого. Переклади його поезій російською можна прочитати тут.

Очевидно, це діалектизм, що походить з польської мови. У польській є іменник zimno зі значенням "холод". У Галичині досі можна почути: "На вулиці таке зимно". Тому, думаю, написання у багатьох випадках вмотивоване.

lelka писав: ↑

Вів квітня 01, 2014 5:28 pm

Очевидно, це діалектизм, що походить з польської мови. У польській є іменник zimno зі значенням "холод". У Галичині досі можна почути: "На вулиці таке зимно". Тому, думаю, написання у багатьох випадках вмотивоване.

Дійсно так. Ось я знайшла статтю в одному з словників:

Зимно –а, с. (рідк.) Холод. Хот. Захід сонця показуе на зимно (Зарожани Хот).
Матеріали до Словника буковинських говірок, вип.3, Чернівці, 1972, стор.66

В усіх наведених випадках з зимна годиться писати окремо, бо тут з зимна — обставина причини, виражена поєднанням прийменника З з іменником (пор.: з голоду, з хвороби, з болю, з радості тощо). Зосібна, й тут:
[quote]Дрижуча з зимна плакала, ходила
В гарячці понад річкою вночі...

Лишилась самотня пташина
І знає, що з зимна загине...[/quote]

І тут
наведено іменника зимно.

Слово часто трапляється в творах красного письменства, тому з ремаркою є навіть у СУМі (другий омонім).

Я не впевнений, що то треба виводити з польської мови. На Поділлі досі кажуть "зимно". Але "зіма". І то люди геть не польського походження, а українці.