Активні дієприкметники

[saszko]

Ми ж кажемо: мандрівні (блукливі) зорі, мандрівні (блудні ) вогники. Тож і нерв треба називати блукливим (блудним ): блуждающий нерв – блукливий (блудний ) нерв.

Блудний - це пов'язаний з блудом, а блуд у християн це гріх, блудний це гріховний. Колізія...
У вашому пості знайшов слово протибольовий . Це синонім слова "знеболювальний"?

[Дмитро]

Блудний - це пов'язаний з блудом, а блуд у християн це гріх, блудний це гріховний.

Таке значення слова вважається застарілим. Тут словникові статті. в українській мові це насамперед похідний прикметник від дієслова . Ось як тлумачить це дієслово Словник української мови в 11 томах:

БЛУДИТИ х, блуджу, блудиш, недок. 1. Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати. (Шевч., І, 1951, 6);— (Мирний, IV, 1955, 126); (Ков., Світ.., 1960, 19); * Образно. (Мал., Думки.., 1959, 17).
2. перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках, переходити з одного предмета на інший. (Фр., VII, 1951, 7); // Раз у раз з'являтися і зникати. (Головко, І, 1957, 308).
3. діал. Помилятися, робити помилки. (Фр., XIII, 1954, 52).
Блудити очима (поглядом) — переводити очі, погляд з одного предмета на інший, не спиняючись ні на чому. (Мирний, І, 1954, 208);
Блудити словами — говорити несвідомо, безтямно; марити. (Чуб., V, 1874, 14); (Вас, II, 1959, 67).

А ось як уживали слово митці нашого слова:

Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий — Ось що враз задумав він (І. Франко, XII, 1953, 114).

Блудний, переляканий погляд перебіг хату і спинився на стелі (О. Кобилянська, Земля).

Крутився щодня по подвір'ї, як та блудна вівця, щось нишпорив усюди й нічого не находив (Л. Мартович, Забобон).

Десятки планів займались у його мозку, як блудні вогники, і зараз гасли (М. Коцюбинський, Сміх).

То мигтіли, то погасали, як блудні вогники на ставищу (Б. Лепкий, Мазепа).

Стефано Страховиську, твоя фея,- хоч ти й казав, що це
Добра фея,- пожартувала з нами гірше за блудний вогник (В. Шекспір, Буря, переклад М. Бажана).

Там дух ваш добре намуштрують,
В іспанські чоботи озують,
Щоб він тягнувсь за кроком крок
Обачно по шляху думок,
А не збивавсь на манівці,
Як блудний вогник по луці (Й.-В. Гете, Фауст, переклад М. Лукаша).

Тому, пане Сашку. я не бачу тут ніякої колізії. Крім того, коли слово сполучити зі словом , то навряд чи хто подумає, що нерв розпусний.

У вашому пості знайшов слово протибольовий . Це синонім слова "знеболювальний"?

Так. Воно є не лише в моєму повідомленні, а й у Словнику.нет ось тут.

[Листопад]

Таке значення слова вважається застарілим. Тут словникові статті. в українській мові це насамперед похідний прикметник від дієслова . Ось як тлумачить це дієслово Словник української мови в 11 томах:

А ось як уживали слово митці нашого слова:
Тому, пане Сашку. я не бачу тут ніякої колізії. Крім того, коли слово сполучити зі словом , то навряд чи хто подумає, що нерв розпусний.

У Практичному словнику синонімів української мови Караванського:
БЛУДНИЙ, блудливий, розпусний, розпутній; помилковий, хибний; мандрівний, блудящий; бездомний (?) /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />; кочовий, обходисвітній.

У Російсько-українському словнику сталих виразів:• Блудный сын.
Блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотратець.

Здається, у Грінченка теж є .

[Дмитро]

У Практичному словнику синонімів української мови Караванського:
БЛУДНИЙ, блудливий, розпусний, розпутній; помилковий, хибний; мандрівний, блудящий; бездомний (?) /blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":blink:" border="0" alt="blink.gif" />; кочовий, обходисвітній.

Блудити - блукати і блудити (заст.) - вести розпусний спосіб життя - як свідчить і Словник української мови в 11 томах, і Словник.нет - це слова-омоніми. Тому наш відомий мовознавець С. Караванський, на мою думку, даремно поєднав обидва значення в одній словниковій статті.

У Російсько-українському словнику сталих виразів:• Блудный сын.
Блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотратець.

У російській мові слово блудный у значенні блукливий використовується дуже рідко: як правило, із словом син. Наші сусіди найчастіше його вживають саме в заченні розпусний, звідки в багатьох українців і виникає ота неприємна асоціація, про яку писав пан Сашко.
У тому самому словнику є стаття блуждающий:

Блуждающий
• Блуждающие звёзды.
Мандрівні (блукливі) зорі.
• Блуждающий огонь (огонёк).
Блудний (мандрівний) вогонь (вогник); блимавка; (давн.) блудило. || Десятки планів займалось у його мізку, як блудні вогники, і зараз гасли. Коцюбинський

Бездомний нерв - то авторський неологізм С. Караванського. Але, на мою думку, не дуже вдалий. Довгий нерв можна порівняти з довгою незнаною зміястою доріжкою або стежкою, яку українці звуть блукливою або блудною1 (друге значення слова).

[********]

Шановна пані Родзинко, в більшості наведених термінів дієприкметники перейшли в прикметники навіть у мові оригіналу, з якої живцем здерто ці словосполуки.

Поважний пане Дмитре! От за що Вас поважаю, то це за аргументовані докази й логічність та послідовність викладу думки. Щиро кажучи, приємно спілкуватися з користувачами, які не переконують уперто в правильності власної точки зору, а чітко, лаконічно й обґрунтовано доводять свою позицію.
Можливо, активних дієприкметників і справді слід уникати в нашому красному мовленні. Розумію, що якщо камінь лежачий, то лежачий – віддієслівний прикметник, який втратив ознаки дієслова, а коли спіткнутися об лежачу на дорозі колоду, то вислів звучить неприродно і штучно (краще об колоду, що лежала на дорозі). Тобто з Вашої позиції зрозуміло, що віддієслівним прикметникам – так, а активним дієприкметникам – ні! (?)
Переконливим є те, що фрази з активними дієприкметниками звучать по-українськи дико, важко, і що їх конче треба уникати: або користуючись описовою формою підрядного речення, або вдаючись до дієприслівника (і я це все добре розумію).
Відшукала для себе вдалий приклад.
«Питущого й близько не підпускай до комори чи каси, бо проп’є все». Питущий – віддієслівний прикметник, що передає постійну властивість п’яниці. А якщо спробувати надати цьому слову функцію активності, то ось що виходить: «Людина, питуща некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання». Було б краще: «Людина, яка п’є некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання» або «Людина, п’ючи некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання».
Погоджуюся, що інколи активний дієприкметник можна замінити іменником іншого кореня (наприклад виступаючі – промовці), або дієсловом («Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим» – «Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий»).
Однак у мене, шановний пане Дмитре, є одне «але».
Уявімо, що вчитель викладає в школі українську мову. Тема уроку – «Дієприкметники: активні й пасивні». Педагог старанно пояснює, що активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-, наводить приклади (ріж[уть] + уч(ий) – ріжучий, пала[ють] + юч(ий) – палаючий, леж[ать] + ач(ий) – лежачий…). А далі…
А чи не звучить парадоксально?
І наостанок. Можливо, нам доведеться бути упорядниками нового словника, оскільки чинний НЕТ подає і блукаючий нерв, і крокуючий екскаватор, і ведуче колесо, і ріжучий біль, і тонізуючий напій, діючий вулкан… От тільки планеруючого не хоче признавати. /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[Валентин]

Вони трапляютьcя і в Франка, і в Лесі Українки, і ще багато в кого з класиків. Я й не стверджував, що їх не вживали. Але невже ви гадаєте, що в часи, коли жили ці шановані письменники, не було впливу російської на українську.
А чому не польської вплив? У поляків теж є активні дієприкметники[size=7]