Активні дієприкметники

[Savo]

Гаразд, тут теж нема. Чи Ви не розумієте, чому цього слова там нема?

Річ у тім, що дієприкметники – то не окрема частина мови, а лише дієслівні форми, що творяться від інших дієслівних основ – інфінітива чи теперішнього часу. Тому далеко не всі дієприкметники вводяться як заголовні до словників. Хоч утворити дієприкметника можна фактично від усякого дієслова, якщо виконуються певні умови.

[Основознавець]

Річ у тім, що дієприкметники – то не окрема частина мови, а лише дієслівні форми, що творяться від інших дієслівних основ – інфінітива чи теперішнього часу. Тому далеко не всі дієприкметники вводяться як заголовні до словників. Хоч утворити дієприкметника можна фактично від усякого дієслова, якщо виконуються певні умови.

Тобто квітнучий є в українській мові?

Вам же пояснили: Але ж Є? :o

Так, для цього використовується квітучий, маєте рацію.

[Savo]

Тобто квітнучий є в українській мові?

Ну, оскільки деякі носії мови цей дієприкметник використовують, отже, маємо визнати, що й у мові він є, ось, приміром: “Проїхавши милю дістались ми до иншого квітнучого села з великим ставом. Проїхавши півтретя милі переїхали через велике і добре загосподарене село з садами, на імя Кропивну”

[Основознавець]

І знову Грушевського цитують, це, звичайно, похвально. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> З таким успіхом можна теж писати инший. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Якщо можливо цього уникнути, то краще зайвий раз уникнути. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Гадаю, Грушевський був би не проти. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Savo]

І знову Грушевського цитують, це, звичайно, похвально. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> З таким успіхом можна теж писати инший. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Якщо можливо цього уникнути, то краще зайвий раз уникнути. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Гадаю, Грушевський був би не проти. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Та Грушевський просто знов під руку трапився /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Задайте в ґуґлі квітнучий, квітнучого, квітнучому тощо. Слово вживається, отже, є. Чи відповідaє нормі - то інша річ. Адже українська мова - то не лише літературна мова, а й діалекти, й просторіччя.

[saszko]

Вибачте, що я, зовсім не знавець, втручаюсь. Мене постійно мучать ці дієприкметники))) Точніше, мучить їх відсутність. Чому не можна їх легалізувати? Тоді б мова стала набагато виразнішою, як на мене. Врешті, в російській мові дієприкметники хіба не є штучно внесеними? Хіба російські хлопи вживали коли такі викрутаси? Ну я не знаю, може й вживали, просто мені здається, що дієприкметники в рос. мові то спадок від церковнослов'янської, яка теж є нашою мовою. Від таких неприродних і невластивих українцеві викрутасів стане легше висловлюватись і писати закони. Все одно українці вже так суржикувались, що вживають вільно всі дієприкметники. Чому їх не легалізувати і не полегшити життя, ну, хоч би законодавцеві?

[Валентин]

Я сумніваюся щодо "ревучий", бо у Шевченка (а більше такого широкого вжитку не знаю) ревучий - це троп Дніпра.

[Savo]

Вибачте, що я, зовсім не знавець, втручаюсь.

А ви й не втручаєтеся. Ви висловлюєте власну думку, як і кожен тут. До речі, у чому ви вбачаєте виразність тих дієприкметників?
Якщо "легалізувати" все, що використовують наші законодавці, аби полегшити собі життя, то мова і перетвориться на суржик. Вам не здається, що йти на повідку в тих, хто мову знає на рівні шкільного двійкаря, принаймні нерозумно? І чи то брак дієприкметників їм заважає "легко висловлюватися і писати закони"?

то спадок від церковнослов'янської, яка теж є нашою мовою.

Церковнослов’янська є мовою давньоболгарською, а не нашою.

Я сумніваюся щодо "ревучий", бо у Шевченка (а більше такого широкого вжитку не знаю) ревучий - це троп Дніпра.

Ревучий - не дієприкметник, а прикметник. Можете перевірити, наприклад, тут. А в "Заповіті" взагалі є іменником.

[Дмитро]

Чому їх не легалізувати і не полегшити життя, ну, хоч би законодавцеві?

А чому б не легалізувати безліч інших чужомовних дієслівних форм, не властивих українській мові? Тоді перекладати було б, як насіння лузати. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Якби українські законодавці творили законодавчу базу, думаючи по-українському, про це не було б і мови. Цих рідковживаних активних дієприкметників теперішнього часу якраз бракує тим, хто думає по-російському і хоче слово в слово копіювати перебіг своїх думок. А так не буває навіть у споріднених мовах. Є безліч способів уникнути важкомовних активних дієприкметників теперішнього часу, і про це вже написано досить багато книжок.
Ось уривок з поезії М. Некрасова та його український переклад:

От ликующих, праздношатающих,
Обагряющих руки в крови,
Уведи меня в стан погибающих
За великое дело любви.

Від базік, що осанну співають,
Від катів, що невинну ллють кров,
Заведи мене там, де вмирають
За високу братерську любов.

А тепер уявіть собі, що було б, якби перекладач вдався до всіх тих -учих, -ючих. Невже українська мова?

[saszko]

Саво і Дмитре, я з вами згоден. Але закони це не вірші. Я власне не про полегшення життя законодавця, а про своє, вибачте за лукавство))) Читаючи закон, де кілька дієприкметникових зворотів підряд я не зразу можу второпати про шо мова. Починаю перекладати російською - проясняється. Може не всі дієприкметники варто вживати, але, скажімо, в поляків он є і гарно. Не знаю як в інших слов. мовах. Чи є слов. мови в яких теж нема активних дієприкметників?