Форум Словник.UA

Шановні пані та панове,
пропоную до обговорення наступне: не раз доводиться зустрічати конструкцію типу я є лікарем/ я є лікар замість я лікар

як на мене, то все-таки правомірним є лише останній варіант, хоча із займенником 3-ї особи однини така форма може бути: він є фахівцем

До чого я веду: в багатьох європейських мовах, зокрема і в деяких слов"янських, вживаються усі форми дієслова "бути" у теперішньому часі. Наприклад:
ja - jestem
ty jesteś
on jest
тощо.
В українській літературній мові залишилася форма тільки для 3-ї особи однини... Мені особисто конструкція я є невіглас/-ом ріже слух. А Вам?

Класичний випадок мовних нюансів, на котрі, однак, так звертає увагу Б. Антоненко-Давидович.

Загальне правило. Де є тимчасовість - там уживають . А де постійність - (хоч "є" і не вживають).

Пр.: За молодих років вона була зразковою . Cпочатку вона трохи побула студенткою, повчилася, а коли вивчилася, то стала фахівцем (чи фахівець? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" /> )
За життя він був добрий лікар. - Він усе своє життя працював на лікарській ниві - був лікар, не міняв професії за життя (хіба що на тамтім світі поміняв... /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" /> )

Він є фахівцем?! Як то кажуть, ні в кут ні в двері! Він - (добрий чи поганий) фахівець

З фахівцем хіба поганий приклад.
але як бути в теперішньому часі - з отим "є"?
Як на мене, то "є" - лише з 3-ою особою у зазначеному Вами контексті...
/dirol.gif" style="vertical-align:middle" emoid="B)" border="0" alt="dirol.gif" />