Відлунало пісенне шоу «Голос України», в якому на відміну від інших пісенних конкурсів лунали таки українські пісні. На продовження теми, порушеної Наталею Павленко, кілька слів про пісні з фінального концерту.
Один з фіналістів Арсен Мірзоян з Запоріжжя виконав свою власну пісню «Ніч» (відео, текст). Текст, безперечно, цікавий, але є кілька зауважень (про пунктуацію та орфографію зараз не варто казати, бо в Інтернеті є кілька варіантів тексту з орфографічними і пунктуаційними помилками, і невідомо, хто й як друкував той текст і переносив його з одного ресурсу на інший разом з усіма негараздами в тексті, отже нарікати на кого за це – невідомо).
«Доведи, що звістка в останнє…» – тут, мабуть, варто згадати, що на відміну від російського «в последний раз» українське «востаннє» пишеться разом.
«…довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим без терез…» . Чи римі на догоду (без – терез) чи від неуважності автор припустився прикрої помилки? Слово «терези» у родовому відмінку має вигляд «терезів».
А тепер до фінальної пісні переможця цього конкурсу Івана Ганзери. Я слухала цей концерт, чула про історію переможця, про те, що зробив для нього батько – це насправді було зворушливо і викликало відповідну реакцію у глядачів.
Та менше з тим до тексту пісні «Не плач, тато» (відео, текст). На жаль, не знайшла імен авторів тексту й музики, лише сам текст.
Дивно, що україномовна ведуча шоу Катя Осадча чітко і виразно оголосила назву пісні саме так «Не плач, тато». Так само й співак чітко проспівував те закінчення О, хоча використання правильного і доречного тут кличного відмінку додало б рядкові краси і емоцій.
Текст примітивний, римами взагалі не обтяжений – я знайшла тільки дві пари рим: неба – треба і розумієш – посивієш. Щодо слова посивієш: хотіла зауважити про неправильне застосування наголосу, аж, заглянувши до словника Погрібного, побачила, що в ньому (слові) дозволяється два варіанти наголосу. З інтонаційними наголосами у першому куплеті також не все гаразд...
«Твоє велике серце більше неба» – це рядок привернув увагу відсутністю потрібного тут прийменника.
«Я знаю, більшого тобі не треба» – цей рядок, як і попередній, дуже яскраво свідчить про буквальний переклад думок з російської мови.
«Я розкажу тобі, що часом на моїй душі» – те, що у росіянина «на душе», у українця «у(в) душі»…