Позитивна ініціатива

[Черепаха]

Організатори запрошують усіх небайдужих взяти участь у громадянській ініціативі, а також висловлювати побажання щодо проекту.
Подробиці на цьому сайті:

http://kalynovahilka.org.ua/

Отакі "тихі" ініціативи можуть бути ефективніші за "силові". Яка м"яка вода, а камінь довбає.

[Пан Чубовський]

Не зовсім розумію сенс цієї ініціативи і не думаю, що вона хоч щось змінить /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Ті люди, які хотять змін, не "наважуються", а розмовляють. І вже за день-два розуміють, що всім байдуже, якою мовою ти спілкуєшся. Бо майже всі люди переймаються своїми справами: стосунками, роботою, сім’єю, матеріальним достатком, розвагами.
Що стосується тих людей, про яких ішлося в зверненні, що бояться ускладнень, бояться видатися "білими воронами" чи "націоналістами", якраз такі ніколи і не зможуть перейти на українську мову. Бо ще не почавши говорити, вони вже вважають, що мають складнощі, вже вважають, що сторонні дивляться на них не так. А в подальшому вони знайдуть лише підтвердження цьому, бо бачимо ми те, що хочемо бачити /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Для тих, хто готовий говорити українською, не потрібні ці логотипи. Їм необхідно дати інший стимул – зацікавити, допомогти знайти ту близьку річ, що дасть прив’язку до української мови, тобто закладе своєрідний фундамент патріотизму.
Певно, для кожної людини цей фактор буде різним. Мені здається, що найдієвішим є творчість, реалізація людини у певній галузі, пов’язаній із творенням чи збереженням української культури. Власне я себе знайшов у народній творчості. Спершу думав, що то "шароварщина" та спів бабів, а тоді відкрив для себе цілий світ української самобутності. І все завдяки одній людині.
Для когось прив’язкою може бути націоналізм, для когось – мілітаризм абощо, але творчість видається такою, що дає більший розвиток особистості.
Як би там не було, приємно бачити, що започатковано таку акцію. Бажаю здоров’я та натхнення! /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[Savo]

Що стосується тих людей, про яких ішлося в зверненні, що бояться ускладнень, бояться видатися "білими воронами" чи "націоналістами", якраз такі ніколи і не зможуть перейти на українську мову. Бо ще не почавши говорити, вони вже вважають, що мають складнощі, вже вважають, що сторонні дивляться на них не так. А в подальшому вони знайдуть лише підтвердження цьому, бо бачимо ми те, що хочемо бачити /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Хай там як, але й таких треба розворушувати. В усякий спосіб. Бо їх – маса. Покладатися тільки на свідомість і патріотизм не випадає. У національному казані має знайтися місце всякому овочу. Головне – аби вогонь не згас.

[Черепаха]

Не зовсім розумію сенс цієї ініціативи і не думаю, що вона хоч щось змінить /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
/.../
Як би там не було, приємно бачити, що започатковано таку акцію. Бажаю здоров’я та натхнення! /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

Думки й побажання можна висловити безпосередньо авторам проекту.
Щодо боязких людей... А хто знає хоробрих? Я особисто в житті зустрічала небагатьох таких. Знаю боязких і невпевнених у собі людей, які, однак, у критичних обставинах виявляли більшу стійкість і принциповість, ніж "борці". Одна справа - бути сміливим у Львові, і це ще не аксіома, а інша - попрохати/запитати про екскурсію українською у Палаці Воронцова, коли маєш відпустку 12 днів і сподіваєшся відновити нервову систему. Мене, приміром, у тій черзі до каси не підтримав жоден "щирий галичанин".
На когось із нас мала вплив одна людина чи насправді багато людей, у когось виникатимуть питання, коли побачить логотип...