Стою на київському вокзалі, а поїзди все знаходяться й знаходяться. На коліях. Наче адміністрація боїться, що якби вони там стояли, то ніхто б їх не знайшов...
Аж раптом чую: замість звичного "нумерація вагонів починається з голови поїзда" інший голос оголошує "Номері (в) вагонів - з голови поїзда". Думаю, чи то в мене у вухах дзвенить, чи я сню ще о 7-й ранку.
Але повідомлення лунали почергово - то з нумерацією, то з... номерів.
А відколи це номер належить до мішаної групи? Чи я чогось не знаю? А може, у вухах дзеленчало?
Вокзали, вокзали
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Вокзали, вокзали
Даруйте, що задля риторики, може, не зовсім доречно згадала саме мішану групу (а чому не м’яку?). Мені йшлося про те, що я завжди думала, що слово номер у множині має закінчення -и, як іменник твердої групи.
Я це казала без сарказму, бо, може, дійсно, я чогось не знаю /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Приміром, із "знайденого" вчора поїзда сходив хтось із моїх земляків старшого віку й побажав провідниці "Щасливі вам!"
Знаю, що пам’ять буває підступною, але, здається, в дитинстві частенько чула оте "щасливі".
Я це казала без сарказму, бо, може, дійсно, я чогось не знаю /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Приміром, із "знайденого" вчора поїзда сходив хтось із моїх земляків старшого віку й побажав провідниці "Щасливі вам!"
Знаю, що пам’ять буває підступною, але, здається, в дитинстві частенько чула оте "щасливі".
Вокзали, вокзали
Неподалік Бердянська лежить моє рідне село. Середню школу я відвідувала у сусідньому селі, у класі були діти з навколишніх болгарських, російських українських сіл. Так от однокласниця-україночка питала так: "А які номері нам задавали (з алгебри)?"
Вокзали, вокзали
Це щось на зразок КОМАРІ і ЩУРИ: якоїсь видимої причини не помітно, але пишеться саме так.