очепятки - геть

[Iryska]

ні, ця тема не буде закликом до уважності та пильності при набиранні літерок у ваших дописах.
мені от не спиться, і раптом подумалося, що слово очепятка - російське за суттю.
пропоную відтепер заміняти на ордуківка (типу замість одруківка).
чи може буде правильніше ордукування? :huh:

[Anatoliy]

я за одруківку /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Iryska]

я за одруківку /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

ги, а давай ще опитування зробимо!

[Pere]

Річ у тім, що в російській опечатка - звичайне, нормативне слово, тим часом одруківка - слово невідоме українській нормі, наскільки я знаю.

Літературний переклад опечатки - друкарська помилка
А розмовний переклад - чортик (див. Жайворонок акад. рос.-укр. словник). Отже мали б ми вживати чортика, або відповідно перекручувати його, як приміром, чортик - чотрик, чортеня - чотреня тощо.

Мені таке більш до вподоби, і не кальковане до того ж (прийом з ротацією літер звісно ще не калька), та розумію, що мабуть не приживеться

[Anatoliy]

ги, мені ще й "чотреня" подобається /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
а слово "чортик" у такому значенні ніколи не чув...

[Pere]

ги, мені ще й "чотреня" подобається /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
а слово "чортик" у такому значенні ніколи не чув...

Це слово давніше за інтернетову добу, та з теперішнью експансією російської стільки лексичних можливостей втрачено.

Я зацікавився швиденько підшукати приклади на чортиків. Ось що маємо:

РЕПРЕСІЇ ПРОТИ ПОЛЯКІВ В УКРАЇНІ У 1930-ті РОКИ

Звідси – численні помилки ("друкарські чортики"), що рясніли на шпальтах газет і
за котрі в буквальному смислі головою відповідали не лише коректори, але насамперед
редактори (на те ж вони й були відповідальними!). Так, у "справі" В.Вальчака чи не
вирішальну роль зіграла неправильно поставлена кома в одній з редакційних статей. 17
січня 1935 р.

Про актуальні поради з 1920 року

Певно, багато читачів нашої „Свободи", прочитавши такий заголовок, подумає, що, мабуть, О-КА помилково написала не той рік, або це друкарський „чортик", який О-КА не завважила. Однак, ні, шановні читачі, я не помилилася і це не є друкарська помилка.

Пластовий форум

Вибач за неправильне написання ніка - це не навмисне, друкарська помилка (є ще вираз "друкарський чортик" - але боюся, такі слова від мене можуть бути потрактовані неоднозначно Усмішка )

ДОЛІСПІВРОБІТНИКІВ«УРЕ»НАТЛІРЕПРЕСИВНОЇ ПОЛІТИКИ30-х РОКІВ

А далі у свідченнях Миколи Романюка від 9 березня 1933 р., очевидно,
через недогляд вигулькує такий собі «друкарський чортик»: «Не менш важли-
вим форпостом для ведення контрреволюційної роботи було видавництво
«УРЕ».

[Iryska]

особисто я буду тепер зо чотреня!!!

[Pere]

/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Anatoliy]

Це слово давніше за інтернетову добу, та з теперішнью експансією російської стільки лексичних можливостей втрачено.

очевидно, що не зовсім втрачено, якщо знайшли приклади /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> тепер буду знати нове слово - прикольно. а головне, що буду ним користуватися.
до речі, було б непогано додати нове слово до словничка /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> (а то там лише 'чорт' є)

[Pere]

Ви маєте рацію, Анатолію, та я шкодую за колишньою самостійністю та самобутністю української народної мови. Усі ті маленькі але потужні прикмети нашої мови - образність, синтетичність, котрі вели перед століттями, тепер відкинено на догоду наслідуванню російській мовній традиції, потужній та поважній, а втім чужій сутності нашої мови.

Образність - хоч би й цей чортик, наскільки він цікавіший, насиченіший проти опечатки.

Синтетичність - якби наша мова й досі лилася у річищі саме народної української традиції, новотвори подібні до ось цих здавна відомих форм:
[quote]варивода, вернигора, вертихвіст, загнибіда, закрутиголова, котигорошок, паливода, пройдисвіт, перекотиполе, скализуб, хапокниш[/quote] (з Секретів укр. мови С. Караванського)
ми б ув Інтернеті бачили десятками коли не сотнями. С. Караванський ілюструє таке синтезування кількома можливими новотворами:
Замість калькованого «шаблековтач», згідно з духом української мови, ми б могли мати такі варіанти: ковтайшабля, лигайшабля, ковтаншпага, лигайшпага, ковтайшпага, лигайшпага, ковтайшворінь, лигайшворінь. Замість «струмообертач» - верниструм або крутиструм. Замість «шлаконагромаджувач» - збирайшлак або стягайшлак.

З погляду передвічної української традиції ці нові слова вельми природні, колоритні, легкі у вимові та запам'ятанні, пластичні. А головне, такий спосіб словотвору був колись питомий і властивий повсякденному спілкуванню пересічних українців. Проте, спробуйте вдатися до згаданої практики тепер, і наразитеся на кпитливу посмішку, нерозуміння… Хоча б надибати випадки її застосування у буденному спілкуванні онлайновому та звичайному, чи вдасться?…