історія виникнення пунктуації

У цьому розділі може публікуватися все, що не підпадає під тематику інших розділів.

Модератори: Танка, vitaly1, Листопад

Відповісти
Lisa
Новоприбулий
Повідомлень: 17
З нами з: Пон лютого 04, 2008 9:24 am

історія виникнення пунктуації

Повідомлення Lisa »

Доброго вечора!

Підкажіть, будь ласка, де можна почитати про історію виникнення пунктуації взагалі (хто перший придумав використовувати крапку, кому, тире, знак оклику і т.і.) та історію виникнення і становлення української пунктуації (коли почали використовувати розділові знаки; за якими принципами їх використовували).

Було б дуже цікаво ознайомитися з такою інформацією /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Дмитро
Людина-енциклопедія
Повідомлень: 1402
З нами з: Вів серпня 18, 2009 6:21 pm

історія виникнення пунктуації

Повідомлення Дмитро »

Дещо з історії української пунктуації можна дізнатися з енциклопедії "Українська мова" (с. 540—541):
[quote]Формування укр. пунктуації, як і пунктуації інших слов'ян. мов, в основному відбувалося з початком книгодрукування 16—17 ст.). У старод. рукописах текст писали без поділу на слова; нечисленні розд. знаки (крапка; три крапки, проставлені трикутником; чотири крапки, розміщені ромбиком) позначали лише членування тексту, зумовлене потребою перепочинку того, хто писав. З 15 ст. з'являється кома, а згодом (1513) під впливом граматики венеціан. друкаря А. Мануція входить в ужиток низка ін. розд. знаків, використання яких уже пов'язане з певними нормами. Протягом 16-го і наступного століть у різних західноєвроп. граматиках намагалися врегулювати вживання розд. знаків, підводячи під це теор. базу. їхня практика позначилася і на письмі та друку сх. слов'ян, зокрема на граматиках Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького. Так, книжки і рукописи 17 ст. уже фіксують крапку, двокрапку, кому, крапку з комою, знак питання та знак оклику, дужки, лапки; тоді ж з'являються тире й крапки. Отже, укр. пунктуація під впливом західноєвроп. пунктуац. системи до 18 ст. в основному сформувалася. Наст, вдосконалення її пов'язане з розвитком жанрів у 19 ст., а також завдяки худож. практиці письменників і діяльності мовознавців-нормалізаторів 20 ст. Разом з тим пунктуація, як і графіка з орфографією, є осн. засобом унормування укр. писем. мови.
В основі сучас. укр. пунктуації лежать такі принципи: логічний, або смисловий (роль пунктуації для розуміння писем. тексту), граматичний, точніше синтаксичний (роль пунктуації у синтакс. будові писем. тексту) та інтонаційний (роль пунктуації як показника ритмомелодики мовлення). Ці принципи вживання розд. знаків для членування тексту логічного (виділяти лапками іронічно вжиті слова й цитати, дужками — вставні коментарі до тексту, абзацами — логічно завершені частини тексту), синтаксичного (комою відокремлювати звертання, звороти, вставні слова, підрядні речення тощо) та інтонаційного [позначати коротші паузи комою, довші — крапкою і тире, незакін. думку — трьома крапками, питальну інтонацію — знаком питання, емфатичну (після вигуків і звертань) — знаком оклику] часто перехрещуються, і ті самі знаки виступають у різних функціях. Так, деякі знаки вживаються в ідеографічно-оцінній функції (крапка — при скороченні слова, знак питання в дужках у цитаті як вираз сумніву чи здивування, знак оклику в дужках у цитаті як вираз здивування, обурення або підкреслення, що цитоване не є опискою). До лог.-синтакс. членування тексту належить написання слів окремо, разом або через дефіс.
Літ.: Булаховський Л. А. Укр. пунктуація. К. — Л., 1947; Укр. правопис. К., 1993.
[/quote]
Відповісти